Меню Закрити

Словник профорієнтаційних термінів

Автобіографія – це опис свого життя (необідна при влаштуванні на роботу, аби скласти уявлення про працівника). Складається в довільній формі.

Академія – заклад вищої освіти (ЗВО) IV рівня акредитації, що здійснює освітню, наукову діяльність у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності.

Асистент-стажист – особа, яка має повну вищу освіту та навчається в асистентурі-стажуванні навчальних закладів мистецького профілю.

Аспірантура – система підготовки професорсько-викладацьких і наукових кадрів при закладах вищої освіти або науково-дослідних інститутах.

Атестація – характеристика знань і ділових якостей випускника, службовця.

Бакалавр

  • У більшості країн – перший учений ступінь, що здобувається студентом після освоєння програм базової вищої освіти;
  • В Україні – освітньо-кваліфікаційний рівень, отримується по закінченню чотирирічного курсу навчання у закладах вищої освіти.

Банк вакансій – перелік заявок роботодавців на підбір фахівців у службі зайнятості.

Безробітний – працездатний громадянин, що не має роботи і заробітку.

Біржа праці – установа, яка збирає і надає інформацію про наявність вакансій, сприяє підготовці кадрів, створенню робочих місць, забезпеченню ефективної зайнятості працездатного населення.

Вакансія – вільне місце, вільна посада у штаті установи.

Державна служба зайнятості – система державних установ, що роблять посередницькі послуги роботодавцям і працівниками з метою регулювання ринку праці.

Екстерн – особа, яка вступила до закладу вищої освіти, навчається за скороченим терміном, але у повному обсязі навчальної програми.

Екстернатна форма навчання – особлива форма навчання, що передбачає самостійне вивчення навчальних дисциплін, складання заліків, екзаменів передбачених навчальним планом, за скороченим терміном.

Зайнятість – стан і положення людини, що займається трудовою діяльністю, що має прибуток і не порушує існуючого законодавства. Зайнятими вважаються люди, що:

  • працюють за наймом та мають оплачувану роботу;
  • самостійно забезпечують себе роботою, у тому числі підприємці й особи, що займаються індивідуальною трудовою діяльністю;
  • відбувають службу в Збройних силах, органах державної безпеки і внутрішніх справ;
  • навчаються у закладах освіти.

Інститут – заклад вищої освіти ІІІ або IV рівня акредитації або структурний підрозділ університету, академії, який провадить освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить наукову, науково-методичну та науково-виробничу діяльність і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення;

Інтерн – особа, яка має освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста медичного або фармацевтичного спрямування, навчається з метою отримання кваліфікації лікаря або провізора.

Коледж – заклад вищої освіти ІІ рівня акредитації або структурний підрозділ ЗВО ІІІ або IV рівня акредитації. Який провадить освітню діяльність за кількома спорідненими спеціальностями;

Консерваторія (музична академія) – заклад вищої музичної освіти;

Курсант – особа, яка в визначеному порядку зарахована до військового закладу вищої освіти навчається з метою здобуття певних освітнього освітньо-кваліфікаційного рівнів.

Магістр

  • У деяких країнах – перший науковий ступінь, що присуджується після спеціального іспиту та захисту дисертаційної чи магістерської роботи;
  • Учений ступінь, середній між бакалавром та кандидатом (або доктором) наук; Присуджується після додаткового курсу навчання та спеціального іспиту.

Молодший спеціаліст – особа, яка займає найнижчий освітньо-кваліфікаційний рівень, випускник закладу професійно-технічної освіти.

Заклади освіти III – IV рівня акредитації – це академії, університети, інститути.

Заклади освіти І – II рівня акредитації – це коледжі, технікуми, училища.

О.К.Р. – освітньо-кваліфікаційний рівень. Присвоюється випускникам, що закінчили заклад освіти і здобули певний рівень. В Україні встановлені такі освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні:

  • неповна вища освіта – освітньо-кваліфікаційний рівень молодший спеціаліст;
  • базова вища освіта – освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр;
  • вища освіта – освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст;
  • повна (закінчена) вища освіта – освітньо-кваліфікаційний рівень магістр.

Посада – службовий стан, що пов’язаний з виконанням певних обов’язків у якій-небудь установі, на підприємстві і т.ін.

Професія – рід занять, трудової діяльності, що вимагає певних знань і навичок та є джерелом існування.

Профорієнтація –система підготовки молоді до вільного і самостійного вибору професії, покликана враховувати, як індивідуальні особливості кожної особи, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів в інтересах країни, окремої галузі, економічного регіону, міста .

Резюме – відомості про свою освіту, професійний досвід, наукові інтереси і т. ін., що повідомляє претендент на яку-небудь роботу або особа, яка бажає вступити до вищого навчального закладу.

Спеціалізація – у закладах освіти уточнення до спеціальності, означає напрям навчання у межах однієї спеціальності. Наприклад: вчитель історії (спеціальність) та правознавства(спеціалізація).

Спеціаліст

  • освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра здобув спеціальні уміння , знання та навички, має певний досвід їх застосування для вирішення складних професійних завдань, передбачених для відповідних посад у певній галузі господарства;
  • особа, що досконало володіє певною спеціальністю, має глибокі знання в якій-небудь галузі науки, техніки, мистецтва тощо.

Спеціальність

  • (от лат. species – рід, вид) – вид занять у рамках однієї професії (наприклад спеціальність лікаря – хірург, терапевт тощо.);
  • у навчальних закладах напрям навчання студентів для отримання тієї чи іншої фахової підготовки(професії).

Студент (слухач) – особа, яка в визначеному порядку зарахована до закладу вищої освіти і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання з метою здобуття певного освітньо-кваліфікаційного рівня.

Технікум (училище) – заклад вищої освіти І рівня акредитації або структурний підрозділ закладу вищої освіти ІІІ або IV р.а., який провадить освітню діяльність, за кількома спорідненими спеціальностями.

Університет – багатопрофільний заклад вищої освіти IV рівня акредитації, який здійснює освітню діяльність, пов’язану із здобуттям вищої освіти широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв. Бувають класичні та профільні (технічні, технологічні, економічні, педагогічні, медичні, аграрні, мистецькі, культурологічні тощо) університети.