Загальна характеристика професії
Реставратор декоративно–художнього фарбування працює з декоративними фарбуваннями, повертає до життя безцінні твори мистецтва, кропіткою працею, часточками оживляючи творіння великих майстрів. Суть роботи реставратора – відновлення унікальних пам’ятників культури.
Коротка історія професії
Термін «реставрація» належить до нового часу. Але поняття «оновлення» налічує багато століть, оскільки творам мистецтва, потемнілим від часу або постраждалим під час різних екстремальних ситуацій (міжусобні війни, пожежі) необхідно було повернути первозданний вигляд. Ще в XVIII в намітилися два основних напрямки в реставрації – «технічна» (або «меха-нічна») і «художня». Художній напрямок мав багату традицію, оскільки заповненням втрат займалися завжди. Новим в XIX столітті було те, що, заповнюючи втрати, реставратори намагалися не чіпати оригінальні фрагменти. Лише завдяки їх старанням ми можемо сьогодні насолоджуватися епохальними полотнами часів Ренесансу, схилятися перед світлими образами святих ікон, черпати мудрість із старих сторінок вікових манускриптів, захоплюватися величчю древніх храмів і монастирів… Вдихнути нове життя в творіння, що пережило на століття свого творця, не набагато простіше, ніж провести складну хірургічну операцію.
Характер та умови роботи
У роботі реставратора можна виділити кілька етапів: досконале всебічне дослідження об’єкта рестав-рації (огляд, опис), історико-архівні дослідження, у процесі яких з’ясовується його первісний зовнішній вигляд, хімічні, фізичні, біологічні дослідження, встановлення причин і характеру руйнувань; розробка методики і проведення реставрації, добір необхідних матеріалів; документація ходу реставраційних робіт (щоденники, фото – відео зйомки). У ході реставрації творів образотворчого мистецтва відновлюється втрачена міцність об’єкта, виправляються деформовані частини основи, ґрунту, барвистого шару.
Реставратор, що працює з декоративними фарбуваннями і ліпниною, досконало знає матеріали як сьогодення, так і минулого. Інколи доводиться не один день просидіти в бібліотеці, вишукуючи древній рецепт того чи іншого розчину. Ще більше часу іде на його створення в сучасних умовах.
Професія реставратора об’єднує знання історії, археології, мистецтва, живопису, скульптури і навіть. хімії.
Необхідно знати:
- техніку і технологію, стилістичні особливості експонатів, матеріалів і способів їх використання для проведення відновлювальних робіт з врахуванням особливостей експонатів;
- основні методи реставрації монументального, станкового, темперного і масляного живопису, скульптури;
- принципи датування і атрибуції (визначення авторства, часу створення);
- результати старіння в реставрації матеріалів;
- причини руйнування експонатів;
- основні види лабораторних досліджень в процесі виявлення чинників і характеру пошкоджень.
Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей:
- гострота зору;
- образне мислення;
- акуратність;
- увага;
- художні здібності;
- посидючість;
- сумлінність;
- терпіння;
- емоційна стабільність;
- здатність працювати на висоті.
Сфера професійного використання
Фахівці працюють в:
- музеях,
- спеціалізованих реставраційних майстернях,
- храмах,
- галереях,
- виставкових залах.
Можна організувати власну майстерню. Це сповна реальне завдання – базове устаткування коштує недорого, набагато дорожчі самі матеріали. Але на першому етапі їх можна включити в оплату роботи. Проблема в іншому – висока конкуренція на ринку послуг.
Медичні протипоказання
Робота протипоказана людям з захворюваннями: органів дихання (хронічний бронхіт, хронічна пневмонія); серденно-судинної системи (гіпертонія, серцева недостатність); органів травлення (хронічні захворювання печінки); опорно-рухового апарату; нервової системи (нав’язливий стан, непритомність); шкіри (дермити, екзематощо).
Споріднені професії:
- маляр
- маляр-штукатур;
- живописець.
Освітня підготовка в регіоні
Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.