Хімік – фахівець, пов’язаний з наукою про властивості, будову речовин, методи та засоби раціональної хімічної переробки сировини, напівфабрикатів і промислових відходів.
Історія професії
Хімія – наука про речовини та їх перетворення.
Як наука, хімія виникла на основі алхімії – практичній, експериментальній, можна сказати, донаучній хімії. Головною метою алхімії і алхіміків було перетворення неблагородних металів в благородні – золото і срібло.
З епохи Відродження починають розвиватися металургія, виробництво скла, виробництво кераміки, фарб, медична галузь – хімічні засоби боротьби з хворобами та антисанітарією.
На початку 19 століття хімія стала формуватися як наука і чітко розділилася по предмету дослідження на: неорганічну, органічну і аналітичну. За цією наукою майбутні відкриття і досягнення людства.
На початку 20 століття склалися і оформилися біохімія, фізична хімія, електрохімія, геохімія, агрохімія, гідрохімія, колоїдна хімія та ін.
Домінуючі види діяльності:
- хімічний аналіз і дослідження складу речовин, продукту, напівпродукту (проміжного з’єднання), сировини реакційної суміші;
- вивчення властивостей різних речовин;
- прогнозування використання речовин у народному господарстві;
- хімічний синтез (одержання визначеного продукту, що володіє заданим хімічним складом і будівлею);
- одержання, виробництво різних речовин у промислових масштабах (мінеральних добрив, інсектицидів, добавок і ін.);
- розробка способів і підбор умов синтезу (температури, тиску, послідовності, кількісного співвідношення компонентів);
- хімічні дослідження: аналіз і синтез нових продуктів, іспит їх властивостей;
- створення технологічних проектів (опис характеристик вихідних речовин, типу, числа, габаритів, потужності і послідовності включення апаратів технологічного ланцюжка; визначення матеріальних і енергетичних витрат; контроль за кількістю і якістю відходів, способами їхнього збереження й утилізації);
- спостереження, керування хімічним процесом (теплообмін і теплопровід, диспергирування (здрібнювання), сепарація (поділ) – фільтрування, дистиляція і т.п.).
Якості, що забезпечують успішність виконання професійної діяльності:
Здібності:
- високий рівень концентрації і стійкості уваги (здатність протягом тривалого часу утримувати увагу на одному предметі чи виді діяльності);
- уміння аналізувати і систематизувати велику кількість інформації;
- здатність займатися тривалий час кропіткою роботою;
- висока поміхостійкість;
- уміння сприймати і розрізняти широкий спектр кольорів і відтінків;
- гарна пам’ять на символи і знаки, гарний нюх
- тонка ручна моторика.
Особистісні якості, інтереси і схильності:
- організованість, чіткість, зібраність, самоконтроль
- акуратність, посидючість, терплячість;
- завзятість, допитливість.
Якості, що перешкоджають ефективності професійної діяльності:
- неакуратність, неохайність;
- неуважність, неорганізованість;
- відсутність схильності до дослідницької діяльності;
- дальтонізм.
Області застосування професійних знань:
- галузеві й академічні науково-дослідні інститути;
- хімічні підприємства і комбінати (по виробництву пластмас, синтетичних волокон і тканин, добрив і т.д.); підприємства харчової промисловості;
- освітні установи (школи, технікуми, інститути, університети);
- підприємства целюлозно-паперової промисловості;
- медичні установи (фармацевтична промисловість).
Матеріал із сайту – http://www.trud.gov.ua