Штукатур –– це професія в галузі будівництва.
Штукатур виконує дуже різноманітний комплекс робіт, що має своєю кінцевою метою покриття оздоблювальним шаром різних конструкцій, будівель та споруд з метою вирівнювання поверхонь та надання їм певної форми та фактури.
Характер роботи
Штукатур займається оздобленням різноманітних поверхонь, конструкцій, будівель, стін, декоративним оштукатурюванням поверхонь (монолітна штукатурка) та монтажу конструкцій та лицюванням стін за допомогою гіпсокартоних листів («суха штукатурка»). Він володіє прийомами роботи звичайної, спеціальної і декоративної штукатурки. Штукатур працює в будівельних організаціях, ремонтно-будівельних та житлово-комунальних управліннях.
Умови роботи
Робоче місце штукатура може бути як у приміщенні, так і на свіжому повітрі. Він не має постійного робочого місця, тому що робота, яку виконує фахівець, різноманітна та цікава. В залежності від поставленої мети це може бути звичайна та декоративна штукатурка фасадів та приміщень, облицювання різних поверхонь гіпсокартоними листами.
У зимовий час робота ведеться тільки у закритих та теплих приміщеннях.
Штукатур може працювати на висоті, на лесах.
Ринок праці
Отримавши професію штукатура ви завжди будете користуватися попитом на ринку праці, тому що будівельні спеціальності на сьогодні є першочерговими та високооплачуваними. Професійний працівник потрібен завжди та всюди. Він може працювати як на державному підприємстві (житлово-комунальні, житлово-експлуатаційні контори (ЖЕК), управління капітального будівництва), так і в приватному.
Освітня підготовка
Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.
Медичні обмеження
Робота протипоказана людям із захворюваннями:
- органів дихання (хронічний бронхіт, хронічна пневмонія та ін.);
- серцево-судинної системи (гіпертонія, серцева недостатність та ін.);
- органів травлення (хронічні захворювання печінки та ін.);
- нервової системи (нав’язливі стани, непритомність та ін.);
- шкіри (дерміти, екзема та ін.).
Професія протипоказана особам, які страждають на хвороби опорно-рухового апарату (хронічний радикуліт, розширення вен, плоскостопість), які мають порушення у вестибулярному апараті, схильність до простудних і алергічних захворювань.
Вимоги до індивідуально–психологічних особливостей
Для успішної діяльності необхідні такі психофізіологічні якості: хороший естетичний смак, окомір, координація руху рук, творча уява, уважність і акуратність в роботі, здатність працювати на висоті.
Штукатуру необхідні фізична витривалість, рухливість тіла і рук, їх координація, відчуття рівноваги, хороший зір (гострота).
Розвинена суглобово-м’язова і тактильна чутливість, хороший лінійний окомір, наочно-оглядове мислення і пам’ять. Він повинен бути акуратним, мати художній смак.
Споріднені професії
- муляр;
- маляр;
- викладач (майстер) в навчальному закладі;
- лицювальник плиточник;
- монтажник гіпсокартоних споруд;
- інженер-будівельник.
Історія професії
Професія штукатура, як майже всі будівельні професії, є досить давньою.
Археологічні дослідження одного з семи чудес світу — Єгипетських пірамід — виявили, що їх внутрішні стіни та стелі були оздоблені декоративною штукатуркою і мали унікальний багатокольоровий розпис. Вже 5 тисяч років тому у будівництві широко застосовувалась гіпсова штукатурка. Саме слово “штукатурка”, яке дало назву професії, походить від італійського “stuccaturra”, тобто оздоблення, опорядження. І справді, серед оздоблювальних робіт на будівництві штукатурні займають чи не найважливіше місце.
.Згадки про штукатура, як про професію, яка відокремилася від решти будівельників і від художників, відносяться до середини XIX століття.
Найчастіше в штукатури йшли зубожілі селяни і їхні сини. Вони подавалися в місто з метою заробити на шматок хліба для себе і своєї сім’ї. Заробітки були тимчасові, тобто після закінчення будівництва та оформлення будь-якого об’єкта, їм доводилося знову пускатися на пошуки роботи. Але вже тоді їх знання та навички були досить затребувані. Перші приклади використання глиняної штукатурки-обмазки зустрічаються в приміщеннях напівземляночного типу, характерних для степових районів древньої Русі.
Для більшої охайності і краси поверхні глиняної штукатурки покривали різноманітними барвистими візерунками. У якості речовин-барвників використовували сажу, червону глину, крейду й інші найпростіші «земляні» фарби, а зв‘язувальними речовинами для них служили жир, кістковий мозок, рослинна олія і пізніше вапно.
На території нашої країни у професійно-технічних училищах таких спеціалістів почали готувати з 1932 року.