Інженер-еколог

Професія інженера-еколога (Environmental Engineers) на заході розвинулася від інженерів із санітарії (Sanitary Engineers), що були одним з підрозділів інженерів-будівельників (Civil Engineers).

На сьогодні, на інженерному факультеті багатьох університетів Європи та США можна знайти ці дві професії, об’єднані в одне відділення Civil and Environmental Engineering.

Однак професія інженера-еколога розвивається досить самобутньо і в багатьох сферах стоїть ближче до біотехнології та хімічної інженерії (Biotechnoly and Chemical Engineering), ніж до будівельної інженерії.

Можна досить чітко розділити інтереси інженерів-екологів на чотири підгрупи за інтересами: вода, земля, повітря та менеджмент.

На даний момент у всіх галузях є багато цікавих досліджень і розробок. Професійні інженери та наукові співробітники спеціалізуються на мікробіологічних, хімічних і фізичних процесах у навколишньому середовищі. Менеджмент теж розвивається в багатьох областях, але основні напрями – це екологічне законодавство та удосконалення контролю.

На виробничих підприємствах інженери-екологи займаються всім комплексом заходів, що виключають вплив підприємства на навколишнє середовище: очищенням стоків, викидів в атмосферу, випромінювань і т. д.

В обов’язки інженера-еколога, як правило, входить:

– контроль дотримання природоохоронного законодавства на підприємстві;

– участь у проведенні екологічної експертизи проектів, технологій, устаткування підприємства;

– складання планів з охорони навколишнього середовища, контроль їх виконання;

– розробка заходів щодо запобігання забрудненню навколишнього середовища;

– розробка й узгодження проектної та дозвільної документації;

– оцінка промислових екологічних небезпек і ризиків;

– складання звітності про виконання заходів з охорони навколишнього середовища.

Вимоги та побажання до професійних навичок:

– вища профільна освіта;

– упевнений користувач ПК (спеціалізовані програми);

– знання екологічного законодавства, нормативних і методичних матеріалів з ​​охорони навколишнього середовища, системи екологічних стандартів і нормативів;

– знання порядку проведення екологічного моніторингу;

– знання порядку складання звітності до наглядових органів (квартальної, річний тощо);

– навички проведення розрахунків для охорони навколишнього середовища.

Тип зайнятості – повний робочий день.

Рівень оплати праці спеціаліста визначається добробутом компанії, переліком посадових обов’язків, досвідом роботи за фахом, рівнем розвитку професійних навичок.

Матеріал із сайту- http://trud.gov.ua