Ці фахівці працюють з тими, хто потребує медичної та психологічної допомоги, хто не в змозі самостійно впоратися зі своїм нелегким душевним і фізичним станом.Реабілітологія як синтезна наука зародилася недавно, але одразу стала надзвичайно затребуваною. Вона перебуває на межі трьох галузей — медицини, педагогіки і психології — і має багато напрямів (медична, соціальна, професійна, психологічна, спортивна, дитяча і підліткова реабілітація, реабілітація людей літнього віку тощо). Спеціалісти-практики зайняті відновлювальним лікуванням пацієнтів в медичних установах і різних центрах, а теоретики розробляють методики нової науки, узагальнюючи досвід лікарів, психологів, педагогів та інших фахівців, що займаються проблемами реабілітації і абілітації. До їхніх обов’язків входить надання першої допомоги, але, окрім цього, вони повинні мати величезне терпіння, розуміти душевний стан пацієнта, уміти вислухати людину і переконати, що необхідно продовжувати жити, пристосовуватися до нових обставин.
Вперше з необхідністю виділення реабілітології в самостійну галузь медицини зіткнулися американці в середині минулого століття, після повернення ветеранів В’єтнаму. У США жахнулися, коли підрахували чисельність тих, хто загинув в боях, і тих, хто пішов з життя вже після закінчення війни унаслідок отриманих травм і випробуваних стресів. Виявилось, останніх набагато більше. На жаль, у нас подібну статистику не ведуть. Проте не секрет, що ті, хто пройшов Афганістан і Чечню, гостро потребують підтримки, і саме реабілітологи беруть на себе важке завдання — провести адаптацію людини, що ще вчора воювала в гарячій точці, до нормального життя.
Фахівцям доводиться лікувати своїх пацієнтів від того, що на професійній мові називається посттравматичним стресовим синдромом. Душевно скалічена людина не бачить в собі жодних змін, тоді як насправді гостро потребує допомоги. Як ви думаєте, сприймає звук літака, що летить, колишній солдат, що побував у зоні озброєного конфлікту? Він чує його набагато раніше за інших, і травмована підсвідомість сприймає його як сигнал небезпеки. І таких тонкощів, непомітних нефахівцю, дуже багато. Від подібних проявів недуги необхідно позбавлятися, звичайно, звернувшись до фахівців.
Реабілітолог — професія для дорослих людей, але йдеться не про вік, а про душевну зрілість. Цьому фахівцеві потрібно бути одночасно лікарем, вчителем, наставником, він повинен мати терпіння і унікальні духовні риси. Інколи йому доводиться ставати актором, а іноді просто чарівником і мрійником.
Не можна сказати, щоб робота реабілітологов у нашій країні високо оплачувалася, часто платня у них така ж, як у медичних працівників відповідної категорії, а у спеціалізованих центрах, на жаль, іноді навіть менша. Люди, що присвячують себе такій справі, в чомусь унікальні, адже у них особлива місія — допомагати іншим жити в гармонії з собою і навколишнім світом.
Вперше з необхідністю виділення реабілітології в самостійну галузь медицини зіткнулися американці в середині минулого століття, після повернення ветеранів В’єтнаму. У США жахнулися, коли підрахували чисельність тих, хто загинув в боях, і тих, хто пішов з життя вже після закінчення війни унаслідок отриманих травм і випробуваних стресів. Виявилось, останніх набагато більше. На жаль, у нас подібну статистику не ведуть. Проте не секрет, що ті, хто пройшов Афганістан і Чечню, гостро потребують підтримки, і саме реабілітологи беруть на себе важке завдання — провести адаптацію людини, що ще вчора воювала в гарячій точці, до нормального життя.
Фахівцям доводиться лікувати своїх пацієнтів від того, що на професійній мові називається посттравматичним стресовим синдромом. Душевно скалічена людина не бачить в собі жодних змін, тоді як насправді гостро потребує допомоги. Як ви думаєте, сприймає звук літака, що летить, колишній солдат, що побував у зоні озброєного конфлікту? Він чує його набагато раніше за інших, і травмована підсвідомість сприймає його як сигнал небезпеки. І таких тонкощів, непомітних нефахівцю, дуже багато. Від подібних проявів недуги необхідно позбавлятися, звичайно, звернувшись до фахівців.
Реабілітолог — професія для дорослих людей, але йдеться не про вік, а про душевну зрілість. Цьому фахівцеві потрібно бути одночасно лікарем, вчителем, наставником, він повинен мати терпіння і унікальні духовні риси. Інколи йому доводиться ставати актором, а іноді просто чарівником і мрійником.
Не можна сказати, щоб робота реабілітологов у нашій країні високо оплачувалася, часто платня у них така ж, як у медичних працівників відповідної категорії, а у спеціалізованих центрах, на жаль, іноді навіть менша. Люди, що присвячують себе такій справі, в чомусь унікальні, адже у них особлива місія — допомагати іншим жити в гармонії з собою і навколишнім світом.
Особисті риси:
• вміння слухати і переконувати;
• терпіння;
• співчутливість;
• порядність;
• чуйність.
Матеріал із сайту http://www.robota.lviv.ua