Взуттьовик з ремонту взуття

ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ПРОФЕСІЇ

У всі часи в суспільстві панували певні погляди, смаки, художні уявлення про взуття. І це пов‘язано з професією взуттьовика. Вона є однією з найдавніших, однією з найсучасніших і найнеобхідніших людям професій. Результатом праці взуттьовика є взуття, літнє, зимове, осінньо-зимове весняно-літне та спеціалізоване. Взуття – це частина одягу людини, що призначена для захисту ніг від шкідливих дій. З того часу, як людина відкрила цей засіб захищати ноги від холоду, гострого каміння, і т.п., вона постійно потребує взуття. В стародавні часи не було різниці між чоловічим взуттям і жіночім, зимовим та літнім, але неухильно виконувалось єдине: кожен рід носив взуття свого зразка. Взуття вказувало на причетність до роду, до певної групи людей. Найстародавніше взуття-сандалії-це була дощечка, яка прив‘язувалася до стопи ремінцями. По взуттю власника визначали його стан в суспільстві: лише дворяни мали можливість і були зобов‘язані носити взуття на високих каблуках, лише князям дозволялося носити червоні чоботи в Київській Русі. Конструкція взуття поступово вдосконалюється. В ній з‘являються нові конструктивні елементи-устілка, яка дозволяла кріпити підошву не тільки жилами або нитками, а й дерев‘яними шпильками і металевими цвяхами. З появою швацьких машин змінюється конструкція взуття-верх стали виготовляти з декількох правої і лівої стопи (до цього його виготовляли на симетричній колодці, однакової для обох ступній). У місцях з більш холодним кліматом чоботи виготовляли у вигляді панчіх. Форму такого взуття формувала сама ступня під час його ношення. Нижня частина такого взуття, яка прикривала слід ступні, зношувалась значно раніше ніж верхня частина. Щоб подовжити строк ношення такого взуття, знизу стали прикріплювати ще одну пластину шкіри (підошву) і декілька додаткових пластин шкіри в п‘ятковій частини, що потім отримало назву «каблук». Взуття-це один з елементів матеріальної культури людства. Він відображає суспільний лад, ступінь розвитку економіки, техніки, своєрідність національної культури окремих народів, особливості побуту, природні умови, художній смак і традиції. Зміна форм і вдосконалення взуття відбуваються на кожному етапі розвитку суспільства. Спочатку робочим місцем взуттьовика з ремонту взуття був низенький верстак. Майстри взуттєвої справи середньовіччя працювали шилом та голкою, потім стали вкручувати у підошву звичайні шурупи. На зміну шурупам прийшов дріт, потім підошву почали прикріплювати декількома шпильками. В ХVІ сторіччі з‘явились дерев‘яні шпильки, на зміну гвинтам прийшли цвяхи, вид яких з часом удосконалювався. Ними з‘єднували підошви з верхом взуття. З‘явилась мода на взуття з твердими та товстими підошвами. У ХVІІІ сторіччі з‘явились перші машини для затяжки взуття на колодки та прикріплення підошов. В 1910 році був розроблений клей для кріплення підошов. В кінці 40-х років набуває розвитку новий метод виготовлення взуття-гаряча вулканізація. Він показав себе як економічний та високопродуктивний, використовувався на взуттєвих фабриках.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ ТА

СОЦІАЛЬНО–ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ПРОФЕСІЇ

Ремонт взуття є одним із найбільш поширених видів побутового обслуговування населення, який має велике значення: своєчасний та високоякісний ремонт взуття подовжує термін його використання, відновлює первинну форму взуття, покращує зовнішній вигляд взуття під час його носіння, що в кінцевому рахунку веде до збереження його споживацьких якостей.

Ремонтнопригодним взуттям є взуття постійного використання, умови носіння якого обумовлюючи можливість відновлення експлуатаційних дефектів, що спричинили потребу в його ремонті, а сам ремонт є доцільним в технічному та економічному відношенні. Основним видом підприємства з ремонту взуття є механізована майстерня термінового ремонту, яка виконує дрібний та середній ремонт шкіряного взуття, головним чином, в присутності замовника. Зовнішнє оформлення таких майстерень, оснащення його обладнанням та умови роботи не йдуть ні в яке порівняння з раніше діючими ремонтними майстернями.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОБОВ’ЯЗКІВ

Робота взуттьовика з ремонту взуття:

• прийом взуття від замовника в ремонт;
• проведення профілактичного огляду взуття;
• виявлення зношених або пошкоджених частин взуття і потертих місць поверхні,     фарбування;
• підбір і підготовка до роботи необхідних інструментів і матеріалів;
• виконання дрібного ремонту взуття;
• виконання середнього ремонту взуття;
• великий ремонт взуття;
• фарбування шкіряного взуття;
• ремонт гумового взуття;
• ремонт і відновлення валяного взуття;
• перевірка якості ремонту.

ЗАГАЛЬНІ РЕМОНТНІ РОБОТИ:

• розширення, звуження, подовження і скорочення халявок жіночих чобітків;
• розтяжка взуття;
• прикріплення пряжок, ґудзиків, бантів, блочків, крючків;
• заміна і вставка нових застібок, замків типу «блискавка»;
• утюження верху взуття;
• чистка, освіжування, апретування верху взуття;
• набивання косячків та набойок на каблуки;
• наклеювання захисної підметки низу взуття;
• заміна підошов;
• ремонт гумового взуття;
• ремонт і відновлення валяного взуття;
• перевірка якості виконаних ремонтних робіт.

ПІД ЧАС ВИКОНАННЯ РОБОТИ ВЗУТТЬОВИК З РЕМОНТУ ВЗУТТЯ ПОВИНЕН:

Дотримуватись технологічної та виробничої дисципліни, встановленого розкладу дня в цеху і на підприємстві, використовувати робочий час для продуктивної праці, своєчасно і точно виконувати розпорядження адміністрації і замовлення клієнтів.

Запродовжувати передові методи праці і досвід роботи новаторів.

Економічно і раціонально використовувати матеріальні та паливно-енергетичні ресурси.

Своєчасно і якісно підготовляти до роботи своє робоче місце і утримувати його в чистоті.

Готувати до роботи інструмент та обладнання і утримувати його в належному стані.

Дотримуватись вимог інструкції з охорони праці на своєму робочому місці (посадової інструкції) та інструкцій з безпеки праці, перелік яких встановлюється на кожному підприємстві відповідно до умов та видів робіт. Суворо дотримуватись внутрішнього трудового розпорядку. Вміти користуватись засобами попередження і гасіння пожежі на своєму робочому місці, дільниці або в цеху.

ВЗУТТЬОВИК З РЕМОНТУ ВЗУТТЯ ПОВИНЕН УМІТИ:

• Виконувати середній ремонт усіх видів взуття.
• Виконувати заміну застібок «блискавка».
• Розширювати, звужувати, подовжувати та скручувати висоту жіночих чобіт.
• Виконувати заміну супінаторів шкіряних, набірних та гумових каблуків.
• Відновлювати порушені скріплення підошов та рантів шкіряного взуття.
• Укріплювати пластмасові та дерев‘яні каблуки з ремонтом обтяжки.
• Виконувати ремонт підметкової частини підошов немодельного взуття.

ВЗУТТЬОВИК З РЕМОНТУ ВЗУТТЯ ПОВИНЕН ЗНАТИ:

• Види і властивості матеріалів для ремонту взуття;
• Основні технологічні параметри для ремонту взуття;
• Принципи дії обладнання, яке застосовується для ремонту взуття, способи усунення несправностей;
• Оснащення та інструменти для організації праці;
• Правила техніки безпеки і промислової санітарії;
• Основи конструювання окремих деталей взуття;
• Основи трудового законодавства.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСУ ПРАЦІ

Робота взуттьовика з ремонту взуття ручна, із застосуванням малої механізації. Процент ручної праці в загальному обсязі виконуваних ним робіт досить значний, бо навіть за високого рівня механізації, деякі операції доцільно виконувати вручну. Ще одна характерна особливість праці взуттьовика з ремонту взуття-це різноманітність робіт, які він виконує. Протягом робочого дня він може займатись виготовленням окремих деталей верху і низу взуття, зшиванням, ремонтом швів, склеюванням, встановленням латок, заміною каблуків і підошов тощо.

ОСНОВНІ ІНСТРУМЕНТИ І ПРИЛАДИ, ЯКИМИ КОРЕСТУЄТЬСЯ ВЗУТТЬОВИК З РЕМОНТУ ВЗУТТЯ:

• Ножі взуттьові (закрійний і шевський);
• Допоміжні ножі (рантовий, урізний);
• Молотки взуттьові;
• Кліщі затяжні;
• Кусачки;
• Цвяховитягувач;
• Рашпілі;
• Шила прямі і криві;
• Шила-крючки прямі і криві;
• Гладилки;
• Отводки крокульні, геленочні.

ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ

• ШКІРА
• ШТУЧНА ШКІРА
• ТЕКСТИЛЬНІ МАТЕРІАЛИ:
• ГУМОВІ ПЛАСТИНИ
• ПЛАСТМАСА І ДЕРЕВИНА
• ВЗУТТЬОВІ ЦВЯХИ І ВЗУТТЬОВА
• ПРОВОЛОКА
• ВЗУТТЬОВІ НИТКИ
• КЛЕЇ
• ВІСК, ПІДОШОВНА ФАРБА, ВЗУТТЬОВА АПРЕТУРА
• СПЕЦІАЛЬНА НИТРОФАРБА

СТУПІНЬ ТЯЖКОСТІ ТА НАПРУЖЕНОСТІ ПРАЦІ

Взуттьовик з ремонту взуття працює в закритих приміщеннях, часто сидячі майже в одній позі. Його робоча поза вважається нормальною.

При цьому в роботі задіяні м‘язи верхніх кінцівок, плечового пояса, м‘язи спини і шиї. Ступень фізичного напруження може коливатись в незначних межах, залежно від характеру виробничих операцій. Найбільш трудомісткими є: розбирання взуття, заміна шкіряних підошов у модельному взутті, заміна високих каблуків, затягування заготовок на колодку, кріплення деталей низу взуття.

Взагалі роботи що виконує взуттьовик з ремонту взуття, можна віднести до робіт середньої тяжкості.

МЕДИЧНІ ТА ПСИХОФІЗИЧНІ ВИМОГИ

Якість та ефективність праці взуттьовика багато в чому залежить від стану та розвитку його зорових та рухових органів.

Для роботи за цією професією необхідна повноцінна функція верхніх кінцівок, гарний зір, сприйняття кольору.

Професія взуттьовика з ремонту взуття потребує швидкої координації руху рук, його точності і швидкості. Робочі рухи, які складають моторну частину навичок, прості за формою, але вимагають значних фізичних зусиль.

Високі вимоги професія взуттьовика-ремонтника до психомоторики, тобто розвитку і сили рухів працівника. Йому треба мати стійкість, точність рухів рук (фрезерування, затяжка на колодку, розбирання взуття, тощо), координацію рухів, точність ударів (при кріпленні підошви, каблуків), координацію рухів при склеюванні, шліфуванні.

Для успішної роботи за даною професією, перш за все, необхідний певний рівень розвитку сенсорних процесів і перцептивних дій (тобто зорового, слухового і кінетичного сприймання).

За допомогою зору та окоміру взуттьовик контролює весь процес ремонту. Йому необхідно добре розпізнавати форму, розмір, колір матеріалів.

На всіх етапах ремонту взуття необхідна м‘язово-суглобна і дотикова чутливість: при видаленні пошкоджених частин підошви, зрізанні швів, які забезпечують кріплення підошви і ранту.

За допомогою дотиків робітник визначає чистоту обробки, наявність нерівностей та жорстокість поверхні, наявність внутрішніх швів у взутті, що ремонтує. Тут важлива висока чутливість пальців.

Охайність та увага – обов‘язкові властивості кваліфікованого взуттьовика з ремонту взуття; ці якості гарантують відсутність порушень послідовності операцій з ремонту взуття.

Щоб стати професіоналом – взуттьовиком з ремонту взуття, треба мати інтерес до техніки, сфери обслуговування схильність до кропітливої одноманітної роботи. Йому мають бути притаманні терпіння, відповідальність, уважність.

Взуттьовик з ремонту взуття повинен мати розвинуту образну пам’ять, добру оперативну та короткотермінову пам’ять, розвинуте наочно-дійове, наочно-образне мислення, просторове уявлення.

ПЕРСПЕКТИВИ ЗАПОЧАТКУВАННЯ ВЛАСНОЇ СПРАВИ

У сучасних умовах, коли скорочуються обсяги робіт на фабриках індпошиву та ремонту взуття, багато хто з взуттьовиків-ремонтників, маючи відповідні знання, навики, досвід відкривають власну справу, пропонуючи населенню послуги щодо ремонту взуття, займаються індивідуальною діяльністю.

Ризик безробіття у взуттьовиків з ремонту взуття – мінімальний і пов‘язаний, перш за все, з недостатнім досвідом або кваліфікацією.

Матеріал із сайту – http://proforienterm.ucoz.ru