Завдання телефоніста – за допомогою відповідних технічних засобів організувати і забезпечити розмову між людьми, віддаленими один від одного на великі відстані.
Основний елемент робочого місця телефоніста – комутатор. Це апарат, в якому змонтовані прилади, які дають змогу одержувати сигнали виклику і відбою, здійснювати зв’язок між абонентами, посилати сигнали виклику у
пункт зв’язку потрібного міста.
Телефоніст обслуговує міжобласні і магістральні телефонні зв’язки, з’єднує абонентів для переговорів, перевіряє якість зв’язку, контролює тривалість розмов, роз’єднує абонентів. Він обслуговує виклики абонентів з квартирних і службових телефонів за талонами і в кредит тощо. Щоб руки телефоніста під час роботи були вільними, на його голові закріплюють мікрофон спеціальної конструкції.
З метою реалізації професійних завдань телефоніст здійснює низку трудових операцій: вмикає штепсель у відповідний канал для встановлення зв’язку з абонентом чи іншою станцією, маніпулює ключем при сигналі запиту або відповіді іншої станції, набирає номер абонента за допомогою шайби, сприймає замовлення на слух, записує їх, встановлює словесний контакт з абонентом чи телефоністом іншої станції.
Професійна діяльність потребує від телефоніста знання відповідних правил та інструкцій, принципів роботи телефонної апаратури. Телефоніст І класу повинен бути ознайомлений з правилами міжнародних переговорів, знати хоча б одну іноземну мову, щоб швидко входити у контакт з телефоністами і абонентами іноземних країн. Окрім того, він мусить знати географічне розташування станцій і напрямків зв’язку, щоб знаходити найкоротші і
найдешевші сполучення, мати елементарні відомості про економіку, організацію і адміністративну побудову поштової служби.
Робоче місце телефоніста розташовано у телефонному залі, біля комутатора.
Приміщення чисте, світле, у ньому підтримується певний температурний режим. Для зменшення виробничого шуму стіни і стеля залу оббиті звукопоглинальним матеріалом, а підлоги застелені килимами. Робота, як правило, тризмінна, оскільки зв’язок повинен бути забезпечений цілодобово. Протягом усього робочого часу телефоніст працює сидячи.
Таким чином, основними несприятливими факторами у діяльності телефоніста є відсутність рухової активності, одноманітна робоча поза, виробничий шум, робота у нічні зміни. Головне навантаження припадає на слуховий
аналізатор і мовні органи спеціаліста, його центральну нервову систему. Медичними протипоказами є захворювання органів слуху, дихальних шляхів, мовних органів, нервової системи.
Оволодіти професією телефоніста і досягти високої майстерності можуть особи з рухливою, врівноваженою, сильною нервовою системою з високою лабільністю. Для успішної діяльності спеціаліст повинен мати добре розвинену координацію рухів лівої і правої руки, володіти високою швидкістю простої сенсомоторної реакції.
Основні вимоги професії стосуються слухових диференціацій і гостроти слуху спеціаліста. Ці характеристики мають велике значення під час виклику іншої станції, передачі замовлень, вислуховування відповідей і подолання виробничих шумів.
Водночас з виконанням технічних маніпуляцій, спрямованих на швидке проведення переговорів, телефоніст сприймає і аналізує значну кількість інформації. Його основні професійні завдання пов’язані саме зі швидким сприйманням, переробкою і усною передачею словесних повідомлень телефонною лінією. При цьому телефоніст повинен виконувати кілька дій.
Напруженість його діяльності обумовлюється численними різноманітними подразниками (цифровими, світловими, словесними), які діють послідовно або одночасно. Такого роду професійні завдання ставлять високі вимоги до розподілу та переключення уваги спеціаліста.
Продуктивність процесу сприймання, безпомилковість у роботі телефоніста залежать від його здатності тривалий час зосереджувати увагу на виконуваній роботі. Протягом усієї зміни в умовах другорядних впливів (розмови інших телефоністів зі своїми абонентами), увага телефоніста прикута до лампочки, що сигналізує про виклик абонента або відбій. З такими завданнями успішно справляються спеціалісти з високою стійкістю
концентрації уваги.
Діяльність телефоніста ставить високі вимоги й до інших особистісних рис людини. Щоб бути висококласним спеціалістом, необхідні дисциплінованість, організованість, акуратність, ввічливість і тактовність, відповідальність.
Основний елемент робочого місця телефоніста – комутатор. Це апарат, в якому змонтовані прилади, які дають змогу одержувати сигнали виклику і відбою, здійснювати зв’язок між абонентами, посилати сигнали виклику у
пункт зв’язку потрібного міста.
Телефоніст обслуговує міжобласні і магістральні телефонні зв’язки, з’єднує абонентів для переговорів, перевіряє якість зв’язку, контролює тривалість розмов, роз’єднує абонентів. Він обслуговує виклики абонентів з квартирних і службових телефонів за талонами і в кредит тощо. Щоб руки телефоніста під час роботи були вільними, на його голові закріплюють мікрофон спеціальної конструкції.
З метою реалізації професійних завдань телефоніст здійснює низку трудових операцій: вмикає штепсель у відповідний канал для встановлення зв’язку з абонентом чи іншою станцією, маніпулює ключем при сигналі запиту або відповіді іншої станції, набирає номер абонента за допомогою шайби, сприймає замовлення на слух, записує їх, встановлює словесний контакт з абонентом чи телефоністом іншої станції.
Професійна діяльність потребує від телефоніста знання відповідних правил та інструкцій, принципів роботи телефонної апаратури. Телефоніст І класу повинен бути ознайомлений з правилами міжнародних переговорів, знати хоча б одну іноземну мову, щоб швидко входити у контакт з телефоністами і абонентами іноземних країн. Окрім того, він мусить знати географічне розташування станцій і напрямків зв’язку, щоб знаходити найкоротші і
найдешевші сполучення, мати елементарні відомості про економіку, організацію і адміністративну побудову поштової служби.
Робоче місце телефоніста розташовано у телефонному залі, біля комутатора.
Приміщення чисте, світле, у ньому підтримується певний температурний режим. Для зменшення виробничого шуму стіни і стеля залу оббиті звукопоглинальним матеріалом, а підлоги застелені килимами. Робота, як правило, тризмінна, оскільки зв’язок повинен бути забезпечений цілодобово. Протягом усього робочого часу телефоніст працює сидячи.
Таким чином, основними несприятливими факторами у діяльності телефоніста є відсутність рухової активності, одноманітна робоча поза, виробничий шум, робота у нічні зміни. Головне навантаження припадає на слуховий
аналізатор і мовні органи спеціаліста, його центральну нервову систему. Медичними протипоказами є захворювання органів слуху, дихальних шляхів, мовних органів, нервової системи.
Оволодіти професією телефоніста і досягти високої майстерності можуть особи з рухливою, врівноваженою, сильною нервовою системою з високою лабільністю. Для успішної діяльності спеціаліст повинен мати добре розвинену координацію рухів лівої і правої руки, володіти високою швидкістю простої сенсомоторної реакції.
Основні вимоги професії стосуються слухових диференціацій і гостроти слуху спеціаліста. Ці характеристики мають велике значення під час виклику іншої станції, передачі замовлень, вислуховування відповідей і подолання виробничих шумів.
Водночас з виконанням технічних маніпуляцій, спрямованих на швидке проведення переговорів, телефоніст сприймає і аналізує значну кількість інформації. Його основні професійні завдання пов’язані саме зі швидким сприйманням, переробкою і усною передачею словесних повідомлень телефонною лінією. При цьому телефоніст повинен виконувати кілька дій.
Напруженість його діяльності обумовлюється численними різноманітними подразниками (цифровими, світловими, словесними), які діють послідовно або одночасно. Такого роду професійні завдання ставлять високі вимоги до розподілу та переключення уваги спеціаліста.
Продуктивність процесу сприймання, безпомилковість у роботі телефоніста залежать від його здатності тривалий час зосереджувати увагу на виконуваній роботі. Протягом усієї зміни в умовах другорядних впливів (розмови інших телефоністів зі своїми абонентами), увага телефоніста прикута до лампочки, що сигналізує про виклик абонента або відбій. З такими завданнями успішно справляються спеціалісти з високою стійкістю
концентрації уваги.
Діяльність телефоніста ставить високі вимоги й до інших особистісних рис людини. Щоб бути висококласним спеціалістом, необхідні дисциплінованість, організованість, акуратність, ввічливість і тактовність, відповідальність.
Матеріал із сайту http://www.robota.lviv.ua