Ризик-менеджер – спеціаліст, який шукає в діяльності компаній різноманітні ризики (фінансові, соціальні, техногенні тощо), оцінює ступінь їхньої небезпеки, розміри збитку і готує рекомендації, як знизити негативні наслідки ризику. Аксіома ризик – менеджера полягає у такому: що менш помітна його робота, то більше вона ефективна: збитки, порушення контролю та інші неприємні наслідки вдається попередити, а їх відсутність сприймається як норма.
Бізнес почав залучати фахівців з управління ризиками після кризи 1998 року. Спершу їхніми послугами скористалися банки, а слідом за ними й інші великі компанії. У 2009-му потреба в цих спеціалістах також зросла. І знову лідерами з найму ризиковиків-аналітиків стали фінустанови. Банки не припиняли набору таких працівників, хоча й провели масові звільнення співробітників. Роботу втратили здебільшого фахівці роздрібу, інвестиційних департаментів, молодші аналітики, HR-служби.
Часто система ризик-менеджменту існує у фінансово-промислових групах і великих компаніях, а на маленьких підприємствах функції ризик-менеджера виконує керівництво. Тоді як для банків наявність системи керування ризиками – обов’язкова.
Ризиковики були й залишаються однією з найдорожчих категорій банківських службовців. Вони проводять розрахунки будь-яких видів ризиків, аналіз ситуації, прогнози, що відображають загальну картину доходів і втрат банку, фактично, визначаючи стабільність організації. Торік оклади ризиковиків сягали $2 тис. У 2009 році небагатьом фахівцям вдалося зберегти докризовий рівень зарплат, але в середньому по ринку він знизився на 40%.
Нарівні з ризик-менеджерами банківська сфера, на думку директора департаменту персоналу Райффайзен Банку Аваль Тетяни Плюсніної, у 2010 році потребуватиме, з одного боку, фахівців із повернення прострочених боргів і фахівців із реалізації заставного майна (особливо нерухомості та землі). А з іншого – менеджерів із розробки нових банківських продуктів. Перша група працівників вирішує актуальні для банків завдання – повернення позикових коштів, друга визначає бізнесові перспективи та збереження позиції на ринку. «Гадаю, у 2010 році триватиме стабілізація або зниження рівня оплати праці навіть найзатребуваніших фахівців», – переконана Тетяна Плюсніна. Лише окремі професіонали зможуть розраховувати на високі зарплати.
До ризик-менеджменту входить:
• аналіз і оцінка ризиків;
• превентивна розробка програми заходів з ліквідації наслідків кризових ситуацій;
• розробка механізмів виживання;
• створення системи страхування;
• прогнозування розвитку підприємства з урахуванням можливої зміни кон’юнктури ринку та інші заходи;
– оцінка, моніторинг та контроль ризиків, пов’язаних із шахрайством у сферах кредитування та фізичних осіб;
– розробка аналітичних методів та стандартизація системи звітності щодо виявлення ознак шахрайства на ранніх стадіях;
– участь у впровадженні системи оцінки шахрайства;
– надання рекомендацій щодо недопущення шахрайства та зменшення втрат, пов’язаних із шахрайством у сферах кредитування МСБ та фізичних осіб;
– участь у розробці внутрішньобанківських документів, що регулюють процеси кредитування;
– дослідження, аналіз та розробка практичних рішень.
Ризик-менеджер повинен мати такі риси:
• хороші організаторські здібності;
• внутрішню дисципліну, яка є основою зовнішньої;
• комунікабельність;
• вміння відстоювати свою точку зору і переконувати людей, зокрема, замовників;
• гнучкість у конфліктних ситуаціях;
• здатність швидко шукати, аналізувати та систематизувати інформацію, орієнтуватися в галузі, приймати індивідуальні і групові рішення;
• обізнаність у специфіці сфери діяльності компанії та ринкових ситуацій цієї сфери;
• знання з апаратного та програмного забезпечення, а також знання іноземних мов;
Індивідуально-психологічні особливості:
• зорово-моторну координація;
• точність сприйняття навколишнього середовища;
• оперативна та довготривала пам’ять;
• стійкість та концентрація уваги;
• гнучкість аналітичного мислення;
• вольова регуляція психічних процесів.
Бізнес почав залучати фахівців з управління ризиками після кризи 1998 року. Спершу їхніми послугами скористалися банки, а слідом за ними й інші великі компанії. У 2009-му потреба в цих спеціалістах також зросла. І знову лідерами з найму ризиковиків-аналітиків стали фінустанови. Банки не припиняли набору таких працівників, хоча й провели масові звільнення співробітників. Роботу втратили здебільшого фахівці роздрібу, інвестиційних департаментів, молодші аналітики, HR-служби.
Часто система ризик-менеджменту існує у фінансово-промислових групах і великих компаніях, а на маленьких підприємствах функції ризик-менеджера виконує керівництво. Тоді як для банків наявність системи керування ризиками – обов’язкова.
Ризиковики були й залишаються однією з найдорожчих категорій банківських службовців. Вони проводять розрахунки будь-яких видів ризиків, аналіз ситуації, прогнози, що відображають загальну картину доходів і втрат банку, фактично, визначаючи стабільність організації. Торік оклади ризиковиків сягали $2 тис. У 2009 році небагатьом фахівцям вдалося зберегти докризовий рівень зарплат, але в середньому по ринку він знизився на 40%.
Нарівні з ризик-менеджерами банківська сфера, на думку директора департаменту персоналу Райффайзен Банку Аваль Тетяни Плюсніної, у 2010 році потребуватиме, з одного боку, фахівців із повернення прострочених боргів і фахівців із реалізації заставного майна (особливо нерухомості та землі). А з іншого – менеджерів із розробки нових банківських продуктів. Перша група працівників вирішує актуальні для банків завдання – повернення позикових коштів, друга визначає бізнесові перспективи та збереження позиції на ринку. «Гадаю, у 2010 році триватиме стабілізація або зниження рівня оплати праці навіть найзатребуваніших фахівців», – переконана Тетяна Плюсніна. Лише окремі професіонали зможуть розраховувати на високі зарплати.
До ризик-менеджменту входить:
• аналіз і оцінка ризиків;
• превентивна розробка програми заходів з ліквідації наслідків кризових ситуацій;
• розробка механізмів виживання;
• створення системи страхування;
• прогнозування розвитку підприємства з урахуванням можливої зміни кон’юнктури ринку та інші заходи;
– оцінка, моніторинг та контроль ризиків, пов’язаних із шахрайством у сферах кредитування та фізичних осіб;
– розробка аналітичних методів та стандартизація системи звітності щодо виявлення ознак шахрайства на ранніх стадіях;
– участь у впровадженні системи оцінки шахрайства;
– надання рекомендацій щодо недопущення шахрайства та зменшення втрат, пов’язаних із шахрайством у сферах кредитування МСБ та фізичних осіб;
– участь у розробці внутрішньобанківських документів, що регулюють процеси кредитування;
– дослідження, аналіз та розробка практичних рішень.
Ризик-менеджер повинен мати такі риси:
• хороші організаторські здібності;
• внутрішню дисципліну, яка є основою зовнішньої;
• комунікабельність;
• вміння відстоювати свою точку зору і переконувати людей, зокрема, замовників;
• гнучкість у конфліктних ситуаціях;
• здатність швидко шукати, аналізувати та систематизувати інформацію, орієнтуватися в галузі, приймати індивідуальні і групові рішення;
• обізнаність у специфіці сфери діяльності компанії та ринкових ситуацій цієї сфери;
• знання з апаратного та програмного забезпечення, а також знання іноземних мов;
Індивідуально-психологічні особливості:
• зорово-моторну координація;
• точність сприйняття навколишнього середовища;
• оперативна та довготривала пам’ять;
• стійкість та концентрація уваги;
• гнучкість аналітичного мислення;
• вольова регуляція психічних процесів.
Матеріал із сайту http://www.robota.lviv.ua