Прагнення до польоту має глибокі корені. Саме воно змусило людей створювати всілякі літальні апарати, починаючи із найпримітивніших. Щоразу, піднімаючись в повітря, перші повітроплавці ризикували життям. Залишається небезпечною професія льотчика і сьогодні. Однак, керуючи літаком, людина почуває себе вільним і могутнім героєм, що кидає виклик природі. А ореол романтики додає льотним професіям поваги з боку суспільства.
Льотчик, що виконує функції першого пілота, керує літаком, приймає рішення про дії екіпажа в складних ситуаціях. Політ складається з декількох етапів: зліт, набір висоти, горизонтальний рух, зниження і посадка. Одержавши дозвіл авіадиспетчера, перший пілот вирулює на злітно-посадочну смугу, де літак бере розгін і, відірвавшись від землі, набирає висоту. Завдання першого пілота – керувати літаком так, щоб він виявився в потрібний час у кожній із точок, що відповідають розрахунковій траєкторії. Для цього пілот повинен увесь час порівнювати покази приладів з розрахунковими даними, одночасно контролюючи роботу шести – семи пристроїв.
Зліт і посадка – найвідповідальніші моменти польоту. Адже поблизу аеродрому в повітрі може знаходитися декілька бортів. Найменше відхилення від розрахункової траєкторії погрожує зіткненням. При зльоті і посадці пілот не тільки відслідковує інформацію, але і думкою аналізує її, зіставляючи дані приладів з тим, що він бачить з вікна кабіни: враховує погодні умови, рух інших літаків і особливості керування конкретним повітряним судном. При цьому він спирається як на покази приладів, так і на специфічні відчуття польоту, що складається зі звуку працюючого двигуна, відчуттів вібрації і крену. Будь-яка помилка в керуванні погрожує загибеллю людей.
Унікальність професії. Льотчик, природно, повинен не боятися висоти і вміти в критичній ситуації брати відповідальність на себе, мати професійну підготовку. Особливо важливо бути ініціативним і пам’ятати, що невпевненим у небі робити нічого. Наприклад, у льотчиків-випробувальників звичайний буденний робочий день складається зі стресових позаштатних ситуацій.
Ризики професії. Літак, як будь-який засіб переміщення, іноді буває непередбаченим. Якщо в машині відмовить двигун, то її на буксирі дотягнуть до СТО. Коли виникне в аероплана така проблема, то результат буде, на жаль, летальним. Це і є основним ризиком професії.
Де отримати професію. Немаловажна емоційна, психологічна і теоретична підготовка кадрів перед польотами. Навчають за профілем в льотно-технічних училищах. Освіту можна одержати як у нашій країні, так і за кордоном.
Льотчик повинен мати:
* відмінне здоров’я
* емоційну стійкість
* концентрацію
* відповідальність
* зібраність
* високий професіоналізм
* міцну нервову систему
* гнучкість мислення
* розподіл і переключення уваги
* акуратність
* стресостійкість.
Льотчик, що виконує функції першого пілота, керує літаком, приймає рішення про дії екіпажа в складних ситуаціях. Політ складається з декількох етапів: зліт, набір висоти, горизонтальний рух, зниження і посадка. Одержавши дозвіл авіадиспетчера, перший пілот вирулює на злітно-посадочну смугу, де літак бере розгін і, відірвавшись від землі, набирає висоту. Завдання першого пілота – керувати літаком так, щоб він виявився в потрібний час у кожній із точок, що відповідають розрахунковій траєкторії. Для цього пілот повинен увесь час порівнювати покази приладів з розрахунковими даними, одночасно контролюючи роботу шести – семи пристроїв.
Зліт і посадка – найвідповідальніші моменти польоту. Адже поблизу аеродрому в повітрі може знаходитися декілька бортів. Найменше відхилення від розрахункової траєкторії погрожує зіткненням. При зльоті і посадці пілот не тільки відслідковує інформацію, але і думкою аналізує її, зіставляючи дані приладів з тим, що він бачить з вікна кабіни: враховує погодні умови, рух інших літаків і особливості керування конкретним повітряним судном. При цьому він спирається як на покази приладів, так і на специфічні відчуття польоту, що складається зі звуку працюючого двигуна, відчуттів вібрації і крену. Будь-яка помилка в керуванні погрожує загибеллю людей.
Унікальність професії. Льотчик, природно, повинен не боятися висоти і вміти в критичній ситуації брати відповідальність на себе, мати професійну підготовку. Особливо важливо бути ініціативним і пам’ятати, що невпевненим у небі робити нічого. Наприклад, у льотчиків-випробувальників звичайний буденний робочий день складається зі стресових позаштатних ситуацій.
Ризики професії. Літак, як будь-який засіб переміщення, іноді буває непередбаченим. Якщо в машині відмовить двигун, то її на буксирі дотягнуть до СТО. Коли виникне в аероплана така проблема, то результат буде, на жаль, летальним. Це і є основним ризиком професії.
Де отримати професію. Немаловажна емоційна, психологічна і теоретична підготовка кадрів перед польотами. Навчають за профілем в льотно-технічних училищах. Освіту можна одержати як у нашій країні, так і за кордоном.
Льотчик повинен мати:
* відмінне здоров’я
* емоційну стійкість
* концентрацію
* відповідальність
* зібраність
* високий професіоналізм
* міцну нервову систему
* гнучкість мислення
* розподіл і переключення уваги
* акуратність
* стресостійкість.
Матеріал із сайту http://www.robota.lviv.ua