Службовець МВС, що охороняє правопорядок у суспільстві і захищає законні інтереси людей, проводить боротьбу з правопорушеннями.
Основне завдання міліціонера – охорона громадського порядку. З цією метою він має право здійснювати низку дій, у тому числі перевіряти у людей документи, вимагати від них дотримання суспільних норм і правил, затримувати тих, яких є підстава підозрювати в здійсненні правопорушень, і доставляти у відділення міліції.
Для цього він в обумовлених законом випадках може входити в приміщення (як житлові, так і займані організаціями і підприємствами), використовувати транспорт, що належить організаціям і приватним особам, при необхідності застосовувати спецзасоби (у тому числі вогнепальну зброю) тощо. Образа міліціонера або супротив йому при виконанні ним службових обов’язків кримінально караються (про що варто пам’ятати тим, хто любить ображати його).
Дещо негативний образ міліціонера, що склався у сучасному суспільстві – це не більше ніж негативні наслідки перехідного періоду розвитку нашого суспільства. Насправді міліціонер має бути професіоналом високого рівня, до здібностей і рівня підготовки якого пред’являється безліч вимог, а відповідність ним дає йому змогу ефективно захищати правопорядок і законні інтереси громадян. Міліціонери є працівниками, що служать у Міністерстві Внутрішніх справ, мають військові звання.
Ті місця, де безпосередньо проходить їхня робота, – це не лише відділення і пости міліції, але і навчальні заклади, торговельні точки, стадіони, театри, кінотеатри, залізничний і авіатранспорт, автомобільні траси, метро та інші місця масового скупчення людей. Досить часто представникам цієї професії доводиться патрулювати певний район, виїжджати на місця злочинів, в зону проведення тих або інших суспільних акцій тощо.
Початкову професійну освіту, необхідну для цієї посади, можна отримати в школах міліції, здобути вищу кваліфікацію – в середніх спеціальних учбових закладах і вузах у структурі МВС.
Міліціонерові необхідні спеціальні знання і уміння, що дозволяють професійно, швидко і без ризику для оточуючих затримувати порушників правопорядку, при необхідності стріляти, протистояти безладу в натовпі тощо. Потрібна і юридична грамотність (не випадково міліцію називають правоохоронним органом: адже це завдання – захист законних прав громадян, а для цього необхідно добре знати, в чому вони полягають і як охороняти громадський порядок, не порушуючи цих прав).
Міліціонерові потрібно і багато інших рис: хороша фізична витривалість, тренованість, висока швидкість реакції, хороший зір (гострота, окомір), слух. Чесність, принциповість, інтерес до роботи з людьми і бажання їм допомагати. Комунікабельність, чуйність, спостережливість. Висока концентрація уваги, зібраність, врівноваженість і стійкість до стресів. Підвищена відповідальність і моральна стійкість. Точна зорова та моторна координація. Професія має низку медичних протипоказань, для оволодіння нею потрібне міцне здоров’я. Хоча більшість службовців в міліції – чоловіки, жінки за бажанням теж можуть знайти себе і реалізуватися в цій професії.
Попит на міліціонерів на ринку праці в більшості регіонів країни є, з працевлаштуванням проблем немає. Заробітна плата у рядових співробітників міліції невисока (приблизно половина від середнього рівня доходів в промисловості), проте у міру підвищення в званнях може зрости у кілька разів. Перспективи кар’єрного зростання – присвоєння вищих звань, здобуття вищої освіти в університетах МВС. Деякі міліціонери вирушають працювати у приватні охоронні структури, де обіймають управлінські посади.
Матеріал із сайту http://www.robota.lviv.ua