PR — особлива функція управління, яка сприяє встановленню і підтримці спілкування, взаєморозуміння та співпраці між організацією і громадськістю; вирішенню різних проблем і завдань; допомагає керівництву організації бути поінформованим про громадську думку і вчасно реагувати на нього; визначає і акцентує на головному завданні керівництва компанії — слугувати інтересам громадськості; дає змогу керівництву бути готовим до будь-яких змін і використовувати їх найефективніше, виконуючи роль «системи раннього сповіщення» про небезпеку і допомагаючи впоратися з небажаними тенденціями, і використовує дослідження і відкрите, засноване на етичних нормах спілкування як основні засоби діяльності. Отже, основним завданням фахівця з PR є досягнення взаєморозуміння між тією компанією, на яку він працює, і її клієнтами, партнерами, владою усіх рівнів, журналістами, населенням і тощо. Інколи PR-фахівців називають «архітекторами згоди». Окрім зовнішніх контактів, до сфери діяльності PR входить і робота усередині компанії: розробка принципів кадрової політики підприємства, взаємин керівника і підлеглих, внутрішнє опитування громадської думки, збір інформації про потреби, настрій працівників, створення сприятливої атмосфери в колективі, яка сприяє повній реалізації можливостей та ініціативи кожного працівника, запобігання і своєчасне вирішення ділових конфліктів. Щоб справлятися з таким широким колом різносторонніх обов’язків, фахівцеві з PR необхідно професійно володіти ораторським мистецтвом, знати психологічні закони поведінки людини, методики проведення соціологічних досліджень тощо.3. Кваліфікаційні вимоги
Освіта – бажано гуманітарна (філологічна, соціологічна, психологічна).
Навряд чи зараз можна зустріти людину, яка не чула б слова PR (від англ. public relations — «зв’язки з громадськістю»), але мало хто, за винятком професіоналів, здатний чітко сформулювати, в чому полягає робота PR-фахівця. Головна мета піарника — сформувати у суспільстві імідж (інформаційну ситуацію) фірми або конкретної людини. Неординарні професійні навики, творчі здібності, винахідливість і комунікабельність — ось необхідний мінімум рис для того, хто обирає цю спеціальність.
Чим же конкретно займається піарник? Він повинен розробити єдину PR-стратегію фірми, попрацювати над створенням іміджу, репутації організації та її перших осіб. Під його юрисдикцію потрапляє також контроль над інформаційними потоками: він і лише він відповідає, які відомості про компанію просочуються у зовнішній світ, як інтерпретуються ті або інші події, що відбуваються у фірмі, та дії її керівництва. Крім того, пошук привабливих інформаційних приводів, налагодження контактів з журналістами, виділення і «підгортання» значимих для наймача ЗМІ теж є прямими обов’язками фахівця із зв’язків з громадськістю. Він готує прес-конференції, організовує інтерв’ю з представниками організації, розміщує рекламу, проводить корпоративні заходи. Піарник повинен відстоювати інтереси компанії на різних рівнях, чи то внутрішня нарада або виступ в прямому телеефірі.
Зв’язки з громадськістю — це не журналістика, не реклама і не пропаганда. Чому? Ось просте пояснення. Журналіст повідомляє людей про новини якомога швидко і максимально об’єктивно, а піарник доносить до людей оптимізовану інформацію про свою організацію. Рекламіст розміщує оплачувані повідомлення в ЗМІ: купує, наприклад, полосу в газеті і публікує текст про товар або послугу. А піарник розробляє подію, яка цікавить суспільство і вигідно представляє його організацію, і про цю подію громадян оповіщають ЗМІ (безкоштовно). Пропагандист зайнятий лише поширенням якихось ідей, а піарникові украй важливо отримати у відповідь позитивну реакцію публіки.
Перший крок до кар’єри у даній сфері, як і в будь-якій іншій, — здобування освіти. Сьогодні у нас в багатьох вищих учбових закладах є окремі факультети і курси, де готують майбутніх PR-менеджерів. Втім, багато відомих нині фахівців з PR були студентами журналістських, економічних, юридичних і лінгвістичних вузів. Так що якщо ви вчитеся не на факультеті «Зв’язку з громадськістю», але хочете працювати саме у цій сфері, не зневіряйтеся: ваше наполегливе бажання стати піарником — головна формула вашого успіху! Серйозною підмогою в таких випадках є спеціалізовані курси. Правда, перш ніж туди записуватися, не забудьте промоніторити рейтинг курсів та й прочитати відгуки потенційних наймачів і слухачів, інакше є вірогідність даремно згаяти час і гроші.
Після того, як в руках у випускника, нарешті, з’являється довгоочікуваний диплом або свідоцтво про закінчення курсів, перед ним встає досить непросте завдання — знайти роботу за фахом. Не потрібно думати, що шанси на успіх є лише у тих, за кого замовлять слівце знайомі, — немало знаменитостей пробилися самостійно, без будь-якої допомоги. Краще всього задіювати одразу кілька способів пошуку роботи: розміщення анкети в Інтернеті, самостійна розсилка резюме електронною поштою по організаціях та кадрових агентствах, регулярно продивлятися оголошення у виданнях з працевлаштування.
Важлива риса хорошого піарника — уміння тримати під контролем свої емоції. Часто таким фахівцям доводиться спілкуватися з людьми, які абсолютно не знаючись на предметі, намагаються внести корективи до дій команди або починають учити професіоналів, як їм слід себе вести (буває, що і в грубій формі). В такій ситуації службовець зобов’язаний не лише не виходити за рамки етикету ділового спілкування, але і вміти доводити правильність своїх аргументів.
Якщо хтось до сьогодні вважає роботу піарника легкою і необтяжливою, то йому лише залишається порадити зняти рожеві окуляри. Це важке, стресове і дуже невдячне заняття. Щоб бути у формі, слід постійно вчитися, активно працювати, постійно вдосконалюватися. Під навчанням слід мати на увазі не лише курси підвищення кваліфікації і семінари, але і «підглядання» за колегами по цеху, обмін думками, оцінку їхньої діяльності. Не розслаблятися і не зупинятися на досягнутому, працювати на максимумі своїх можливостей – ось щоденне завдання PR-спеціаліста.
Піарника можна вважати чарівником, який робить невідомі бренди — відомими, а відомі марки — улюбленими і популярними. Головні аспекти спеціальності визначаються так:
• атрибут піарника — уява;
• зброя піарника — інформація;
• інструмент піарника — ЗМІ;
• результат — інтеграція інформації в уяву.
Щоб почати самостійну діяльність, необхідно пройти певну школу — відпрацювати штатним менеджером в PR-агентстві. Там мало платять і багато вимагають. Ті нестерпні умови (і психологічні, і матеріальні), які створені в цих багатоклітинних організмах, підштовхують до швидкого зростання і трансформації в окремо функціонуючу особу. В подібних установах людина нагромаджує солідний досвід спілкування з клієнтами і ЗМІ, крім того, у нього виробляється стійкий імунітет до капризів замовників. Так що нерідко фірми пробують переманити у свій штат менеджера, який поведе їхню компанію.