Професія дефектолога знаходиться на стику медицини та педагогіки. Дефектологія (лат. defektus – недолік) – наука, що вивчає закономірності і особливості розвитку дітей з фізичними і психічними недоліками і питання їх навчання та виховання. Дефектолог – спеціаліст, який працює з такими дітьми. Метою його роботи є максимально можливі, через наявні особливості, розвиток і адаптація в соціальній, навчальній, побутовій професійній та інших сферах. Дефектолог оглядає дитину, шляхом діагностики виявляє наявні порушення, проводячи бесіди з батьками, з’ясовує обставини, за яких виникло і розвивалося захворювання, при необхідності призначає додаткове обстеження і аналізує його результати. Все це дозволяє точно визначити характер відхилення і вибрати напрямок для цілеспрямованої роботи з корекції. А якщо ці порушення через анатомо-фізіологічні причини повністю виправити неможливо – то організувати взаємодію з дітьми так, щоб вони надавали якомога менший вплив на розвиток інших, підлягаючих зберіганню функцій, а також сприяти соціальній адаптації своїх підопічних.
Існує декілька дефектологічних спеціальностей – сурдопедагогіка, олігофренопедагогіка, тіфлопедагогіка, логопедія. Сурдопедагог навчає дітей з недоліками слуху, від абсолютно глухих до слабочуючих; олігофренопедагог навчає дітей з недоліками розумового розвитку; тіфлопедагог – з недоліками зору. Логопед – фахівець широкого профілю, що працює зі всіма видами мовних порушень.
Протягом робочого дня дефектолог проводить групові розвиваючі заняття, кількість яких передбачена програмою навчання і виховання дітей з різними відхиленнями, а також займається з ними індивідуально. Робоче місце дефектолога – кабінет, у якому знаходиться стаціонарна апаратура та інше устаткування, необхідне для занять.
Здобути професію можна в педагогічних вишах на відповідних факультетах (найчастіше вони називаються факультетами спеціальної педагогіки і психології; назви «дефектологічний» або «коректувальний» останнім часом прагнуть не використовувати з міркувань політкоректності). Основи професії можна отримати також в педагогічних училищах.
Педагог-дефектолог повинен грамотно володіти методиками діагностики, навчання і розвитку дітей з певними відхиленнями, вміти вступати в контакт зі своїми вихованцями різного віку, бути відповідальним, цілеспрямованим і доброзичливим. Він повинен мати знання з педагогіки і психології, основ медицини, прекрасно розуміти механізми впливу тих або інших відхилень на загальний розвиток і бачити можливості для їх компенсації. Щоб стати хорошим фахівцем, потрібні високий інтелект, інтуїція, спостережливість, комунікативні здібності, емоційна стійкість.
Дефектолог працює в умовах високого психологічного і комунікативного навантаження. Спілкування в праці інтенсивне.
Сфери застосування: дефектологи працюють в спеціальних школах та інтернатах, медико-психологічних центрах, центрах розвитку, медичних установах, спеціальних установах і соціальних службах в освіті тощо. Кар’єрне зростання в професії залежить від стажу роботи, освіти. В практичній діяльності дефектолог може вирости до методиста або завідуючого (директора) установи – за умови значного стажу, додаткової освіти і високих результатів попередньої роботи. У науковій сфері відкривають дорогу вгору по кар’єрних сходинках навчання в аспірантурі і докторантурі.
Дефектолог повинен знати:
Потрібні високі знання з педагогіки, психології, зі спеціальної і вікової педагогіки і психології, з розділів медицини в області наявних порушень, з соціальних, правових питань, з професійної орієнтації, соціальної адаптації і перспектив працевлаштування.
Професійно важливі якості:
• терпіння;
• співчутливість; виражена гуманістична спрямованість;
• емоційна стійкість;
• спостережливість;
• такт;
• уміння аналізувати;
• наполегливість;
• націленість на результат.
Медичні протипокази:
• нервові та психічні захворювання;
• стійкі порушення зору та слуху;
• хронічні інфекційні захворювання.
Споріднені професії:
Логопед, психолог, педагог, вихователь, соціальний працівник, психотерапевт.
Матеріал із сайту: http://www.robota.lviv.ua