Життя невпинно рухається вперед, багато речей змінюється, ринок професій також зазнає чималих перетворень. Як результат, нові спеціальності витісняють більш застарілі професії, а тому, досвідченим спеціалістам, часто доводиться перекваліфіковуватися, а іноді, і зовсім, здобувати нову освіту.
Проте, незважаючи на великий попит нових спеціалістів, люди у зрілому віці, не надто поспішають змінювати своє налагоджене життя, а тому тридцятилітніх чи сорокалітніх студентів, які б навчалися у ЗВО не надто багато.
Як свідчить практика, молодь, на відмінно від старшого покоління, більш відкрита до змін. Навіть, якщо виникає шанс, що дозволяє здобути омріяну ще з дитинства спеціальність, більшість старших людей все ж, пасують перед майбутніми випробуваннями та не використовують надану можливість.
Чому так відбувається, та чому, попри великі перспективи, відсоток старшого покоління, які здобувають другу освіту в Україні, досить мізерний?
Причин може бути безліч, серед них, і страх перед самим навчанням, і невпевненість у своїх силах, а також відсутність бажання, щось змінювати. Є багато тих, хто вважає себе уже занадто дорослим для змін та не вірить у вірогідні перспективи кар’єрного росту.
Однак, все ж, незначна кількість щасливчиків, які ризикнули та скористалися новими можливостями, використавши повністю свій потенціал, стверджують, що це було по справжньому вірне рішення. Адже, як відомо, навчатися ніколи не пізно. І усі побутові проблеми чи негаразди, завжди можна вирішити та залишити у минулому. А отримана спеціальність є хорошим початком нового, більш успішного життя та світлого майбутнього. Тому, якщо є мрія і хоча б маленька надія на її здійснення, обов’язково необхідно ризикнути та впевнено крокувати назустріч новим перспективам.