Proforientator.info
Обирай свою професію правильно!!!

Прядильниця (текстильна)

1Соціально-економічна характеристика професії. Професія прядильниці виникла з незапам’ятних часів, коли люди вручну виготовляли прядиво. Потім, з винаходом веретена, а пізніше і прядильної машини, професія прядильниці стала переважно операторською. Працюють спеціалісти на текстильних підприємствах, де ця професія є однією з найважливішіших, бо вони готують основний матеріал для виготовлення тканин і ниток різних видів і сортів. Поширена професія в економічно-розвинутих регіонах країни. Праця носить індивідуальний характер.

Виробнича характеристика професії. На текстильних підприємствах за допомогою прядильних машин і автоматів різних систем виробляють прядиво з різноманітної сировини. Предметом праці виступає різноманітна сировина, з якої виробляють лляне, бавовняне, шовкове прядиво. Робота по його виготовленню здійснюється на машинах з використанням спеціальних гачків, щіточок, віників, йоржиків, листочків та інших інструментів.

Прядильниця перевіряє якість нової стрічки (рівниці), відмотує недоброякісні ділянки, заправляє стрічку в машину. В процесі роботи забезпечує рівномірний схід стрічки; заміняє відпрацьовані бобіни, котушки або тази на повні; регулює натяг і слідкує за правильним намотуванням прядива; ліквідує обриви стрічки і прядива; відмотує подвійні нитки, джгути, потовщені і тонкі місця в прядиві; очищає робочі органи машини від волокон, що намоталися; заміняє використані валики, бігунки, шпильки та інші деталі на нові; бере участь у зніманні котушки з напрацьованим прядивом; розбирає за видами і здає відходи; вибирає найбільш раціональний маршрут обслуговування обладнання і послідовність виконання робочих прийомів; здійснює догляд за машиною.

Фахівець повинен знати загальну будову машини, її основні вузли і механізми, їх призначення і принцип дії, правила пуску і зупинки машин; основні властивості рівниці, стрічки і прядива, вимоги до їх якості; вади напівфабрикатів і прядива, заходи по їх попередженню і ліквідації; причини обривності прядива і способи її попередження; норми витрат сировини і способи її економії; види і норми відходів і заходи по їх скороченню; правила і раціональні прийоми обслуговування машин; правила безпеки праці; виробничої санітарії і гігієни.

Санітарно-гігієнічні умови праці. Праця середньої фізичної важкості. Обмежень за статтю і віком немає, але працюють переважно жінки. Робочий день 8-годинний, організований у дві-три зміни. Завантажені зорові, рухові та слухові аналізатори. Робота прядильниці проходить у великих і світлих цехах, де підтримується відповідна температура і вологість. У приміщенні підвищена запиленість повітря, шум досягає 90 дБ, використовується витяжна вентиляція, що утворює протяги. Дана робота заборонена людям, які мають захворювання нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату, зору та слуху.

Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста. Прядильниці доводиться одночасно обслуговувати дві, а то й більше машин, тому у неї повинні бути добра координація і точність рухів, гнучкість і швидкість пальців та рук, дотикова чутливість, розвинутий окомір, здатність розрізняти шуми і звуки в роботі машини. Її діяльність вимагає доброї оперативної і рухової пам’яті, високого розподілу і переключення уваги, наочно-дійового мислення та емоційної стійкості. Фахівець повинен бути акуратним, спритним, відповідальним, зібраним, наполегливим, уважним.

Відомості про підготовку кадрів. Здобути кваліфікацію прядильниці можна в профтехучилищах або навчально-курсових комбінатах. Професія має розряди: в бавовняному і вовняному виробництві – 4-5, в лляному – 5, конопляно-джгутовому – 3-5. Для оволодіння нею необхідна добра підготовка з хімії, фізики, біології та трудового навчання. Надалі підвищення кваліфікації здійснюється в технікумах та інститутах текстильної та легкої промисловості.

Електрослюсар з ремонту автомобілів

Соціально-економічна характеристика професії. З впровадженням елементів електротехніки в автомобільний транспорт з’явилась необхідність в підтримці робочого стану електрообладнання автомобіля. В зв’язку з цим на великих автотранспортних підприємствах та станціях технічного обслуговування автомобілів виникла потреба в кваліфікованих кадрах з ремонту їх електрообладнання. Забезпечують цю потребу електрослюсарі, які працюють невеликими бригадами, а інколи й індивідуально, в АТП і СТО практично по всій території України.

Виробнича характеристика професії. Робоче місце фахівця обладнане спеціальними пристроями, приладами для виконання різних видів робіт. Головним предметом праці спеціаліста є електрообладнання автомобіля (електрогенератори, електростартери, електрореле, прилади освітлення, сигналізації, розподільники напруги та ін.). Мета праці –підтримування автомобіля в належному технічному стані та виконання ремонту його електрообладнання. Обслуговування та ремонт електрообладнання автомобіля фахівець виконує з використанням різноманітних приладів, пристроїв для регулювання, розбирання і складання електротехнічних машин та агрегатів, слюсарно-монтажних інструментів та використанням спеціальних стендів для випробування електроапаратури автомобіля.

Робота електрослюсаря з ремонту автомобіля полягає в профілактичному огляді і поточному ремонті електрообладнання, проведенні капітального ремонту окремих електровузлів, огляді та пошуці неполадок в роботі електропроводки та заміні окремих її деталей і елементів, контролі та регулюванні роботи систем запалювання та пуску автомобіля.

Фахівець даної професії повинен знати будову і роботу автомобіля в цілому та системи електрообладнання зокрема, основи електротехніки та механіки, технічне креслення (електросхеми). Повинен вміти виконувати технічне обслуговування, діагностування та ремонт всієї системи електрообладнання автомобіля.

Санітарно-гігієнічні умови праці. Праця електрослюсаря фізично напружена, оскільки йому доводиться виконувати роботи з обслуговування та ремонту електрообладнання автомобіля в незручних і важкодоступних місцях, зберігаючи при цьому незручне положення тіла. За даним фахом в основному працюють чоловіки. Роботу доводиться виконувати в приміщенні. Несприятливими факторами є підвищений шум, загазованість приміщення, слабке освітлення, інколи робота виконується на відкритому повітрі в різноманітних кліматичних умовах. Організація праці більшості електрослюсарів – 5-денний робочий тиждень в одну або дві зміни за змінним графіком.

Протипоказаннями до оволодіння даною спеціальністю є захворювання зору, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, дихальних шляхів, нервової системи, ревматизм кінцівок.

Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста. Робота електрослюсаря вимагає від фахівця доброї зорово-моторної координації рухів, високої швидкості реакції, стійкості до монотонності, правильної координації рухів рук і тіла. Фахівець повинен володіти добрим слухом і окоміром, мати точне зорове та слухове сприйняття. Різноманітність робіт передбачає наявність у спеціаліста розвинутої оперативної, м’язево-рухової пам’яті. Робота з електрострумом вимагає від фахівця підвищенної стійкості та концентрації уваги, а нестандартний характер робіт – розвинутого технічного мислення. Зважаючи на складність операцій, які виконує електрослюсар, йому необхідні емоційна стійкість і добра вольова регуляція психічних процесів. Його праця також потребує акуратності, самостійності, відповідальності, дисциплінованості, організованості, кмітливості, терпіння та нахилу до ручної праці.

Відомості про підготовку кадрів. Набути спеціальність електрослюсаря з ремонту автомобілів можна в професійно-технічних навчальних закладах або на курсах перепідготовки кадрів (маючи професію водія або автослюсаря). Для володіння даною професією необхідно мати добрі знання з фізики, креслення та бути добре підготовленим з трудового навчання. В перспективі можна підвищити кваліфікацію до 6-го розряду і зайняти посаду бригадира. Продовжити освіту за фахом можна в технікумах, коледжах, інститутах, університетах відповідної спеціалізації.

Матеріал із сайту – http://kariera.in.ua