Proforientator.info
Обирай свою професію правильно!!!

Різьбяр по дереву та бересті

kefuwta8u4iЗагальні поняття

Соціально-економічне значення професії різьбяр по дереву та бересті важко переоцінити. Твори майстрів народного декоративного мистецтва привертають до себе величезну увагу. Вони широко експонуються в Україні і за кордоном, прикрашають різноманітні архітектурні ансамблі тощо. Народне мистецтво входить в нашу повсякденність не тільки через виставки, музеї, салони, а й через свою органічну сутність, розуміння світогляду, через ставлення до нового у предметних образах, орнаментах, розписах і пластиці, художніх ансамблях.

Адже декоративно-ужиткове мистецтво – це один із видів художньої діяльності, твори якого поєднують естетичні та практичні якості.

В Україні існують чотири форми розвитку народної творчості. Перша охоплює народне мистецтво віддалених районів, замкнених у своєму етнографічному середовищі, яке пов’язане з національним та соціальним побутовими укладами.

Друга форма – творчість окремих народних майстрів, які перейняли від попередніх поколінь досвід та історичні традиції.

Третя форма – художній промисел, що стихійно розвивається на основі місцевої культурної традиції. Передумовою виникнення такого промислу може бути діяльність одного або двох початківців. Далі промисел поширюється на село, де вже розподіляються не тільки функції, а й місця збуту. Діяльність промислів спрямована на задоволення побуту ззовні.

Четверта форма – художній промисел на основі організованих майстерень з необхідним виробничим обладнанням Сучасний майстер, володіючи широким естетичним кругозором, достатньою професійною підготовкою, інтерпретує традиції народного мистецтва. Він здатний розв’язувати творче завдання комплексно: сюжетно-тематичні зображення одночасно декоративні й технологічні, орнаменти та зображальні елементи створюють художню цілісність, роблять композицію насиченішою, виразнішою. Це підтвердили численні виставки художників-майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

Вищою формою виявлення художньої майстерності у декоративно-ужитковому мистецтві є образ. Тільки справжнім витворам мистецтва властивий цілісний художній образ. Для декоративно-ужиткового мистецтва характерна своя, специфічна форма художньої образності. Вона залежить від утилітарної функції та практичного призначення предмета. Крім цього, даному виду мистецтва властивий ще й принцип стильового підбору, що зумовлює певну рівновагу предметів, поєднання старих і нових форм, тобто створення ансамблю.

Ансамбль – це перший крок до створення відповідного образу. Художній образ у декоративно-ужитковому мистецтві – це образ певного устрою життя й відповідних йому почуттів і настроїв.

Коротка історія професії

Взаємовідношення людини і деревини мають глибокі історичні корені. З розвитком старослов’янської цивілізації, із зростанням побутової культури, виробам з дерева приділяється велика увага. Майстри разом з будинком робили й необхідне начиння: бочки, діжки, миски, ложки тощо, прикрашаючи їх інколи орнаментом плетінки у плоскому різьбленні, розписом, а подекуди й інкрустацією. Оздоблювали також веретена, прядки, сани. Розвивались токарні роботи, довбання, різьблення. Це засвідчують знайдені пам’ятки побутової культури.

Перший етап – XIV – перша половина XVI ст., коли з’являються специфічні ознаки українського декоративно-ужиткового мистецтва. Це переважно предмети культового призначення – ручні хрести, ікони. Різьблення на них плоскорельєфне. У прикрасах виробів того часу багато чого залишилось від мистецтва Київської Русі – плетенковий орнамент, “шнур”, трилисник, казкові звірі.

Новими центрами розвитку деревообробки стають Львів, Луцьк, Володимир-Волинський, Кам’янець-Подільський. Створення ремісничих цехів з відповідними статутами та гербами позитивно відбивалось на вдосконаленні ремесел. Зв’язки з країнами Західної Європи вносять нові мотиви у декор професійного стильового мистецтва, зокрема елементи готики.

На другому етапі становлення й розвитку українського мистецтва художньої обробки дерева (друга половина XVI – перша половина XVII ст.) у цехове виробництво проникають стилістичні елементи Ренесансу та раннього бароко. Ідеї Ренесансу втілюються у реалістичній скульптурі. Вона виконується у пластичному об’ємі. Пишним різьбленням прикрашаються палаци, церкви, іконостаси. В орнаментиці з’являються мотиви листків аканта, квіток граната, виноградних лоз і грон, серед яких зображують щасливих янголят.

Меблі, виготовлені у стилі Ренесансу, де спокійні горизонталі переважають над вертикалями готики, вирізняються гармонійністю античних пропорцій, перенесених у новий час.

Майстер меблів здебільшого і вправний майстер різьблення, розпису, інтарсії, позолоти. Меблі прикрашено пишним різьбленням, інколи розписом, а також накладними точеними профілями, Використовується як привізний матеріал (чорне та червоне дерево), так і

місцевий (горіх, липа, дуб, рідше кедр, сосна). У XVI ст. українські майстри освоюють нову техніку художнього оформлення меблів – інтарсію, а також техніку маркетрі, так звану блокову (чертозіанську) мозаїку.

На третьому етапі (друга половина ХУІІ-ХVІІІ ст.) розвитку українського декоративно-ужиткового мистецтва у цехове і мануфактурне виробництво на зміну Ренесансу приходить бароко – динамічний, багатий, повнокровний стиль. Основним замовником різьбярських робіт стає церква. Монументально-декоративне оформлення іконостасів набуває урочистості. Пишно прикрашаються й опоряджуються житла.

Характер роботи

Різьблення надає об‘єкту зображенню реалістичного, об‘ємно пластичного характеру, тобто наближує зображення до натури. Зображення розраховане на сприйняття при боковому освітленні, коли пластика вирізьблених форм завдяки світлотіні особливо гарно виявляється у тонових переходах і у місцях з‘єднання зображень і фону.

Різьбяр по дереву повинен знати:

  • основи креслення;
  • основи рисунка;
  • основні теорії різання деревини;
  • основні фізико-механічні властивості деревини;
  • основи електротехніки;
  • породи і види деревини;
  • народні традиції у виготовленні виробів з дерева;
  • будову і принцип роботи станків, правила наладки, регулювання і догляду за ними;
  • інструменти для різьби і столярної обробки дерева та техніку їх використання і призначення;
  • правила гостріння і правлення інструментів;
  • властивості клеїв, лаків;
  • всі прийоми різьблення, які застосовують у цій галузі;
  • техніку шліфування, полірування, лакування;
  • способи облицьовування;
  • правила побудови різноманітних орнаментів та розрахунки співвідношення декоративних елементів.

Різьбяр по дереву повинен вміти:

  • виготовляти з дерева художні вироби різної складності за власною композицією;
  • підбирати і готувати матеріал, визначати вологість матеріалу;
  • виконувати опоряджання поверхні виробу за допомогою барвників та різних опоряджувальних матеріалів;
  • складати деталі, облицьовувати і обклеювати їх, склеювати вузли з наступним торцюванням, підфуговуванням та іншою обробкою;
  • виконувати інтарсію усіх видів композицій з використанням більше двох сортів шпону;
  • виконувати обробку виробів різної складності;
  • реставрувати вироби;
  • комплектувати вироби в ансамблі за кольором, пропорціями, орнаментом, текстурою деревини;
  • виконувати всі види різьблення рисунків різної складності;
  • виготовляти і гострити інструменти.

Умови праці

Для виконання різьблення використовується робоче місце — верстак або стіл, де зберігається інструмент, пристрої, добре освітлене природно або штучно, для різьблення та інкрустацій використовують переважно тверді породи дерев — груша, бук, клен.

Виготовляють вироби столярним або токарним способом. Столярні вироби мають мідні з’єднання прямим відкритим шипом, на відкритий «ластівчин хвіст» і додаткові скріплення. Вироби вирівнюють, шліфують, інколи лакують, полірують, якщо різьблення будуть виконуватись після оформлення. Наносять орнамент за допомогою циркуля, кутника, малки, ярунка, рейсмуса. Більшість майстрів намагається робити закінчений ескіз малюнка на папері, а потім на виробі викреслюють його шилом, циркулем.

В професії переважає індивідуальна творчість, у якій кожний проявляє себе, своє розуміння завдань, фантазію і культуру.

Ринок праці

Різьблення по дереву й до наших днів залишається одним з національних видів прикладного мистецтва народів нашої країни.

Після закінчення навчання випускники можуть працювати на підприємствах по виробництву художніх виробів.

При бажанні можна започаткувати власну справу з виготовлення власної плетеної продукції.

Освітня підготовка. Професію можна здобути у професійно-технічному навчальному закладі.

Продовжити навчання можна у:

  • Київському державному інституті декоративно-прикладного мистецтва і дизайну ім. Бойчука (КДІ ДПМД).
  • Закарпатському художньому інституті.
  • Київському національному університеті культури і мистецтв.
  • Київському національному університеті технологій та дизайну (КНУТД).
  • Львівській національній академії мистецтв (ЛНАМ).
  • Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури.
  • Харківській державній академії дизайну і мистецтв (ХДАДМ).

Медичні обмеження

Медичними протипоказаннями є:

  • Захворювання опорно-рухового апарату з порушенням рухової функції;
  • Слабкий зір;
  • Дальтонізм;
  • Бронхіальна астма;
  • Хронічні захворювання серцево-судинної системи, центральної нервової системи та психіки;
  • Хронічний бронхіт;
  • Туберкульоз;
  • Слабкий слух;
  • Захворювання шкіри;
  • Ревматизм;
  • Захворювання, що супроводжуються втратою свідомості, непритомністю (епілепсія).

Протипоказана ця професія людям, схильним до алергійних, респіраторних захворювань.

Вимоги до індивідуальнопсихологічних особливостей

Різьбяр по дереву має бути постійно готовим до застосування у роботі нових технологій обробки деревини та виготовлення виробів, сучасних допоміжних матеріалів (пластмас, синтетичних смол, клеїв тощо), використання більш сучасного механізованого та електричного інструменту.

Водначас при модернізації обладнання та все ширшому застосуванні універсальних верстатів різьбяру по дереву необхідно бути готовим до опанування фаху верстатника.

Універсальність навичок та практичних знань з обробки деревини дають можливість різьбяру по дереву швидко адаптуватися до нових умов праці при зміні місця роботи (наприклад, при переході з меблевої фабрики на деревообробний комбінат).

Чим вищий рівень кваліфікації, тим складніші й відповідальніші роботи виконує майстер, більш складними інструментами.

При роботі в комплексній бригаді потрібно бути готовим освоювати суміжні професії, щоб працювати в режимі взаємозаміни.

Перспективи

Майстер з різьби по дереву та бересті може реалізувати набуті професійні знання в:

  • художніх промислах, пов‘язаних із різьбою по дереву та бересті;
  • меблевому виробництві як серійному, так і на замовлення;
  • художньо-декоративному оформленні інтер‘єрів;
  • зонах санаторно-курортного відпочинку для оснащення і оформлення куточків відпочинку тощо.

Споріднені професії

Професія різьбяра по дереву пов‘язана з багатьма професіями, де предметом праці є деревина, а саме:

  • виробник художніх виробів із дерева;
  • бондар;
  • столяр;
  • тесляр;
  • реставратор старовинних художніх дерев’яних виробів тощо.

Крім того, різьбяр по дереву на виробництві (наприклад, меблевому комбінаті) повинен вміти виконувати роботу суміжних професій столяра і тесляра. На деревообробних підприємствах працюють верстатники, заточувальники деревообробного інструменту, лицювальники деталей меблів, шліфувальники та інші фахівці з обробки деревини.