Proforientator.info
Обирай свою професію правильно!!!

Ді-джей

98Діджей (англ. DJ від disc jockey — диск-жокей) — людина, що грає для аудиторії записані на звукові носії музичні твори. Як звукові носії в основному використовуються грамплатівки і компакт-диски.
Зведення композицій діджей здійснює за допомогою вертушок (turntables) або іншого спеціального устаткування, якщо використовуються невінілові носії, при цьому він може міняти швидкість відтворення для «гладкого» зведення, використовувати скретчи та інші звукові ефекти, перетворюючи тим самим свій мікс з композицій інших музикантів в самостійний музичний твір.
У культурі, де всі хочуть розважатися, діджей є знаковою фігурою. Він забезпечує розваги, і не просто забезпечує, а створює їх. При цьому його «акт творіння» відбувається безпосередньо на очах в публіки. Все дуже зримо. Публіка і діджей з одного боку протистоять один одному. Діджей задає тон (правильніше сказати – ритм), танцпол його послухає (переробляє, споживає). З іншого боку, загальний ритм, загальна музика об’єднує весь клуб, не розділяючи публіки і діджея. Десь на межі свідомості народжується відчуття, що будь-хто на танцмайданчику бере участь в створенні музичного твору, оскільки діджей отримує колективну енергію – йому для своєї музики необхідний настрій клубу. Не випадково людина з танцмайданчика часто проектує себе в діджеї; йому здається це природнім – сьогодні ти танцював, завтра встав до вертушок.
Діджеї говорять, що вони «грають» музику. Не ставлять, не прокручують, а саме грають. Так виконавська майстерність діджея в масовій свідомості непомітно зрівнюється з іншою виконавською майстерністю. І музикант і діджей грають. Це тепер однопорядкові явища. Діджей в певному значенні навіть обіграє традиційного музиканта. Він сучасніший. Він втілює в собі дух постмодернізму. Якщо музикант просто виконує музичний твір, то у діджея мета – виконання. Він бере роботу музиканта і робить її елементом своєї роботи.
Звідси виникло посилання, яке створило професію діджея. Його завдання – забезпечувати безперервність музичного ряду. Танцюючі не повинні помічати, як одна музична річ переходить в іншу. Це досягається за рахунок підбору послідовності треків з максимально близьким один до одного ритмом. Поки в динаміках над танцполом звучить одна композиція, діджей в навушниках підганяє іншу композицію до того моменту, коли перехід з першої на другу максимально плавний. Це називається мистецтвом зведення, і складає саму суть техніки діджєїнга. Для досягнення необхідного ефекту застосовується і пряме втручання – скретч, коли диски крутяться в різні боки і звук «заїкається», паралельне звучання двох треків і т.п.
Можливість грати з чужою музикою створює ілюзію творчості. Комбінація треків, зусиллями діджея з’єднана воєдино (клубною мовою – мікс) сприймається як авторський твір. Кожен діджей має свою стилістику, оскільки працює з композиціями в певному ритмі. Але в сучасному світі бути виконавцем не так престижно, як бути автором. І самосвідомість діджеїв зрушується в цю сторону. Вони вже записують диски зі своїми міксами. Ім’я діджея лягає поверх тих, кому дійсно належить ця музика, і виступає як товарний знак.
Та все ж неповноцінність подібного авторства сучасністю ще повністю не зжита. Тому самі просунуті діджеї прагнуть до написання реальної музики. Зараз це не складно. Досить мати хорошу апаратуру і відповідне програмне забезпечення. Природно, не йдеться про живі інструменти, лише електроніка. І не стільки мелодія, скільки биття ритму. На інше діджеї – а вони в переважній масі без музичної освіти – просто нездібні. Та і публіка клубів іншого не потребує. Ритм заводить, при певних частотах він несе ейфорію.
За межі клубів виходять не лише продукти творчості діджеїв, але і вони самі. Музику підбирають, ставлять і зводять тепер і на телестудіях, і на радіостанціях. Відповідно там є свої майстри вертушок – віджєї (VJ) і арджєї (RJ).
Але на телебаченні і радіо немає візуального і емоційного контакту діджея з аудиторією. Діджей наданий самому собі, і це позначається не кращим чином. Він не може отримати зворотній зв’язок, побачивши танцюючу публіку. Пропадає відчуття центральної ланки, короля вечора. Уражена підсвідомість починає включати компенсаційні механізми. Діджей повинен довести свою владу над тими, хто по той бік ефіру. Діджей починає кривлятися, шуткувати, показувати себе. З професіонала звукової техніки він перетворюється в шоумена.
Останнім часом діджеї часто імпровізують, граючи декілька композицій одночасно, створюючи ремікси на композиції в реальному часі. Вища, остання і єдина мета діджея — спонукати народ до танців. Хороший діджей — це зовсім не той, в якого хороші грамплатівки, а той, хто здатний управляти настроєм танцюючих, заводити публіку, доводити її до стану екстазу.

Матеріал із сайту: http://www.robota.lviv.ua