Proforientator.info
Обирай свою професію правильно!!!

РЕСТАВРАТОР

Реставратор, як хірург на операції, повертає до життя безцінні твори мистецтва, кропіткою працею, по частинкам оживляючи творіння великих майстрів. Суть роботи реставратора – відновлення унікальних пам’ятників культури. Це може бути старовинний особняк, шашка часів Громадянської війни, рідкі книги, монети, посуд, меблі і багато, багато іншого.
Робота ця схожа на лікарську практику з профілактики і лікування захворювань. І якщо лікарі піклуються про наше здоров’я, реставратори – про стан картин, ікон, скульптур, мозаїк… Лише завдяки їх старанням ми можемо насолоджуватися епохальними полотнами часів Ренесансу, приклонятися перед світлими лицями святих ікон, черпати мудрість із старих сторінок вікових манускриптів, захоплюватися величчю древніх храмів і монастирів… Вдихнути нове життя в творіння, що пережило на століття свого творця, не набагато простіше, ніж провести складну хірургічну операцію. Зіпсувати шедевр пензля великого майстра недопустимо. В ім’я цього спеціалісту-реставратору мало озброїтися інструментами і матеріалами, залізною витримкою, уважністю, акуратністю. Головне – профільні знання, без яких складний процес реставрації перетвориться на банальний косметичний ремонт.
Проте знатися відразу на всьому неможливо, кожен предмет мистецтва вимагає спеціальних технологій реставрації, тому реставратори зазвичай спеціалізуються на якомусь певному виді реставраційних робіт.
Художник-реставратор, що працює з декоративними фарбуваннями і ліпниною, досконало знає матеріали як сьогодення, так і минулого. Інколи доводиться не один день просидіти в бібліотеці, вишукуючи древній рецепт того чи іншого розчину. Ще більше часу іде на його створення в сучасних умовах.
Реставраторові книг потрібно розброшурувати книгу, виконати біологічне очищення, підібрати склад для очищення переплету, заповнити втрачені частини. При роботі потрібна особлива обережність: папір, якщо йому більше 100 років, – матеріал крихкий.
Реставратор, що працює з живописом, за допомогою спеціальних розчинів з-під товстого шару плівки-фарби повертає на світло картину, що здавалася темною розмитою плямою в рамі.
Є реставратори, які відновлюють старовинні меблі, металеві речі, скульптури…
Плюси професії:
Рідка можливість працювати з величними творами мистецтва.
Мінуси професії:
Місяці копіткої, відповідальної роботи. Реставраторові нелегко знайти компроміс між копіткою роботою і жорсткими термінами, диктованими замовниками.
Що потрібно знати?
Професія реставратора об’єднує знання історії, археології, мистецтва, живопису, скульптури і навіть… хімії. Необхідно вивчити:
– техніку і технологію, стилістичні особливості експонатів, матеріалів і способів їх використання для проведення відновлювальних робіт з врахуванням особливостей експонатів;
– основні методи реставрації монументального, станкового, темперного і масляного живопису, скульптури;
– принципи датування і атрибуції (визначення авторства, часу створення);
– результати старіння застосовуваних в реставрації матеріалів;
– причини руйнування експонатів;
– основні види лабораторних досліджень в процесі виявлення чинників і характеру пошкоджень.
Кар’єра
За словами фахівців, кар’єру краще починати в державних музеях. Тут можна повчитися у майстрів, отримати безцінний досвід дослідження справжніх витворів мистецтва. Реставратори, що «набили руку» в музеях та працювали з оригіналами і раритетами, мають особливий попит в приватному бізнесі.
Інший варіант – відразу влаштуватися помічником в приватні реставраційні майстерні. Суть роботи та ж. Різниця – в оплаті праці, схемі роботи і варіантах замовлень. Якщо в музеї або науково-виробничій лабораторії забезпечений оклад, відоме замовлення і об’єм робіт (відповідно до проекту), то в приватній майстерні реставратори самі шукають замовників (приватних колекціонерів), співпрацюють з аукціонними будинками, беруть участь в тендерах на реставрацію відомих об’єктів і тощо.
Інколи майстри-реставратори практикують роботу «від себе»: самі скуповують в антикварних салонах або з рук старовинні меблі, картини, реставрують і потім продають на торгах або аукціонах, в музеї, колекціонерам.
Зарплата у приватного реставратора в основному відрядна, все залежить від кількості замовлень. Музейні працівники отримують гарантований оклад, але у них менше можливостей підробити.
Можна організувати власну майстерню. Це сповна реальне завдання – базове устаткування коштує недорого, набагато дорожчі самі матеріали. Але на першому етапі їх можна включити в оплату роботи. Проблема в іншому – висока конкуренція на ринку послуг.
Професійно важливі якості:
• гострота зору;
• образне мислення;
• акуратність;
• увага;
• художні здібності;
• посидючість;
• сумлінність;
• терпіння;
• емоційна стабільність.
Кваліфікаційні вимоги:
1. Повна або базова вища художня освіта за реставраційним профілем. Причому, якщо диплом спеціаліста або магістра дає можливість працювати за фахом відразу ж після закінчення вузу, володарям «скориночок» бакалавра доведеться не менше двох років походити в підмайстрах.
2. Повна або базова вища художня, мистецтвознавча або технічна освіта, пов’язана з технологією реставраційного процесу. В цьому випадку не менше чим дворічний досвід знадобиться навіть спеціалістам і магістрам, а ось бакалаври і молодші фахівці вимушені будуть попрацювати не менше трьох років.
3. Повна або базова вища освіта (окрім перерахованих напрямів). Поблажки до профілю підготовки автоматично посилюють вимоги до стажу реставраційних робіт: для магістрів і фахівців – не менше трьох, для бакалаврів і молодших фахівців – не менше чотирьох років.
Матеріал із сайту http://www.robota.lviv.ua